Параграф §1
Вступна частина по проекту, пов’язаному з  пожежею на нафтобазі ТОВ «Побутрембудматеріали» (код ЄДРПОУ 23585115)

8 червня 2015 року у Васильківському районі Київської області поблизу сіл Кобці та Крячки (Путрівська сільська рада) та с.м.т. Глеваха о 17 годині на нафтобазі ТОВ ««Побутрембудматеріали» (код ЄДРПОУ 23585115) розпочалась широкомасштабна пожежа, яка тривала до 20 червня 2015 року.

Згідно експертного висновку № 4-20515 від 18 червня 2015 року, наданого ДСНС України, вказана пожежа кваліфікована як надзвичайна ситуація техногенного характеру регіонального рівня (код – 10220НС).

У зв’язку з пожежею розпорядженням Кабінету Міністрів України № 583 від 9 червня 2015 року, створювалась спеціальна Урядова комісія з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації.

Офіційними документами Урядової комісії зафіксовано загибель під час пожежі 6 осіб та травмування 16 осіб; участь у гасінні значної кількості спеціалістів (937 осіб) спеціальних підрозділів та спеціальної техніки (117 одиниць); що нафтобаза із-за порушень містобудівного законодавства, правил техногенної, пожежної та екологічної безпеки функціонувала як аварійно–небезпечний об’єкт; що пожежа завдала суттєвої матеріальної шкоди державі; що пожежа мала негативні наслідки для природного довкілля; що пожежа являла загрозу для життя і здоров’я людей кількох населених пунктів із-за близькості нафтобази до військового складу боєприпасів (з авіаракетами та бомбами); що загроза детонації боєприпасів була очевидною і у разі детонації в зону ураження та знищення потрапляли села Кобці, Крячки, Путрівка, місто Васильків та інші населені пункти, через створювання вогневого смерчу, протяжністю 20 км шириною у 500 метрів.

Також Урядовою комісією документально встановлено, що на нафтобазі систематично за допомогою кустарного електрообладнання виготовлявся бензиновий фальсифікат,  і що безпосередньою причиною пожежі стало саме здійснення нерегламентованих технологічних процесів по його виготовленню з ігноруванням елементарних правил безпеки.

Пожежа та її наслідки   мали широкий суспільний резонанс.
Фактичні обставини висвітлювались як україномовними, так і іноземними ЗМІ.

Як відзначено вище, нафтобаза, на якій сталась пожежа, належала до власності ТОВ «Побутрембудматеріали» (код ЄДРПОУ 23585115). Вказане товариство входить до групи підприємств бренду «БРСМ» (на російську воно так і перекладається). Саме підприємства цієї групи і експлуатували об’єкт.

В структуру бренду «БРСМ» (яка з часом змінювалась) входили крім ТОВ «Побутрембудматеріали»,  наступні  господарські  товариства: ТОВ «БРСМ» ЄДРПОУ 25642969, ТОВ «Укртрансоїл-2009» ЄДРПОУ 38274072,  ТОВ «БРСМ-Нафта»  ЄДРПОУ 31826526, ТОВ «Росукренергохолдінг»  ЄДРПОУ 37142650, ТОВ «Біотехнології-2000» ЄДРПОУ 36890444, ТОВ «Елемент Оіл», ТОВ «Бел-оіл» ЄДРПОУ 37361279, ТОВ «Нафтозбут» ЄДРПОУ 20607715, ТОВ «АЗС-Оіл», ТОВ «Нафто Синтез» ЄДРПОУ 38274109, ТОВ «Укрнафтотрейдінг», ТОВ «Парком Транс» ЄДРПОУ 38510873, ТОВ «Стейт Оіл» ЄДРПОУ 39436796, ТОВ «БРСМ-Нафта Кривий Ріг» ЄДРПОУ 36510541, ТОВ «Виробниче об’єднання «БРСМ-Агро» ЄДРПОУ 31495807, ТОВ «БРСМ-Нафта» (Бориспільський район) ЄДРПОУ 32054607 та інші.

Комплекс товариств бренду «БРСМ» свідомо будувався, як фактичний господарський холдинг, у якому структура ризиків організаторами визначалось так, щоб нівелювати ризиковану діяльність конкретних товариств через обмеження їх майнових активів.

Фактичними власниками холдингу були: колишній міністр енергетики та вугільної промисловості часів Президента  В. Януковича Едуард Ставицький та Андрій Біба.

Саме вони у пропорціях 50х50 були засновниками «маточних» товариств (Андрій Біба безпосередньо, а Едуард Ставицький як кінцевий бенефіціар на підставну особу через іноземну компанію «Меліон Менеджмент ЛТД», адреса: Нозерн Хайвей 864,  «Треліс Білдінг Беліз»).

Параграф § 2
Характеристика нафтобази, характеристика порушень, характеристика дій експлуатантів.

Із Звіту Урядової комісії слідує, що до 2008 року власниками нафтобази спочатку були ТОВ НФ «Термінал», а потім ТОВ «Київ-Нафта», які до бренду «БРСМ» відношення не мали.

Вказані структури здійснили згідно, докінчено погоджених проектів будівництво першої та другої черги. Обидві черги приймались в експлуатацію.

ТОВ «Побутрембудматеріали» власником нафтобази стало  у 2009 році.

В 2011-2012 році це товариство здійснило будівництво третьої черги, що являло собою капітальну модернізацію існуючого комплексу.

Проект модернізації передбачав додаткове будівництво 5 резервуарів об’ємом по 900 м3 та 37 резервуарів по 50 м3.

Проте Урядовою комісією встановлено, що проектна документація при будівництві не дотримувалась, при будівництві побудовано 8 непередбачених проектом резервуарів об’ємом 900 м3, що порушило протипожежні відстані по всій нафтобазі (площею 1,2 га), відповідно до ВБН 2.2.58.1.94, і як наслідок, вже тільки через це весь об’єкт став аварійно небезпечним.

Крім того, Урядовою комісією зафіксовано, що взагалі при будівництві жодні дозвільні документи не отримувались; що будівельні роботи здійснені без таких дозволів; що не оформлювались також будь-які безпекові документи; що використані при будівництві технологічне обладнання, устаткування і конструкції, трубопроводи, арматура, пускорегулююча апаратура не відповідали технічним регламентам; що побудована нафтобаза  у порушення вимог ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в експлуатацію не здавалась і функціонувала як системний самочинно побудований об’єкт.

За документами Урядової комісії та Акту Н-5 проведення спеціального розслідування нещасних випадків (аварій), що сталися, складеного 19.11.2015 року спеціальною комісією Державної служби України з питань праці, фіксується, що експлуатацію нафтобази у зазначеному небезпечному форматі здійснювали: сам власник ТОВ «Побутрембудматеріали», а також ТОВ «Парком Транс», ТОВ «Укртрансоїл-2009», ТОВ «БРСМ-Нафта».

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 28 січня 2015 року №317-р «Про надання дозволу на проведення планових перевірок стану пожежної та техногенної безпеки» у травні 2015 року на нафтобазі проводилась відповідна планова перевірка структурами Державної служби з надзвичайних ситуацій України.

Перевіркою встановлено 64 порушення, про що складався Акт| №53 від 20 травня 2015 року та надавався цією ж датою припис про їх усунення.

Приписом пропонувалось усунути порушення до 22 липня 2015 року, а при їх не усуненні вказувалось, що нафтобаза буде закрита, хоча підстави для офіційного припинення діяльності існували на момент перевірки,; оскільки функціонування не зданих в експлуатацію об’єктів прямо заборонено законом.

Із звіту Урядової комісії слідує, що станом на 8 червня 2015 року на час початку пожежі жодне із порушень не було усунуто, а саме гасіння ускладнювалось ущільненим розміщенням резервуарів, що означало неможливість погашення до фактично повного згорання об’єкту.

У Звіті Урядової комісії особливо відзначено, що існувала реальна загроза детонації військового складу з авіаракетами, який знаходився в 50 м від нафтобази і цьому запобігли дії пожежників. При цьому, підкреслювалось, що у випадку детонації створювався вогняний смерч, ширино 500 м і довжиною 20 км, який знищував кілька населених пунктів, включаючи м. Васильків.

Параграф § 3
Основні безпосередні та сукупні причини надзвичайної ситуації на нафтобазі ТОВ «Побутрембудматеріали»

Звітом Урядової комісії та Актом Н-5 спеціального розслідування, яке проводилось міжвідомчою комісією під егідою Державної служби України з питань праці, з урахуванням експертних досліджень визначено основні причини надзвичайної ситуації: здійснення операції     технологічного процесу з порушенням вимог нормативних документів; експлуатація обладнання загального призначення (не спеціалізованого, не у вибухозахищеному виконанні), експлуатація виробничо-складської бази нафтопродуктів без проектної та виконавчої документації, акту готовності об’єкта до експлуатації, сертифікати відповідності закінченого будівництва об’єкту проектній документації, нормативним документам, нормативно-правових актах з охорони праці, недотримання правил належних відстаней, участь у виробничому (технологічному) процесі осіб, які не мають професійної підготовки.

При цьому, з цих документальних даних слідує, що безпосередньо прямою причиною пожежі, являлось здійснення нерегламентованих процесів, які полягали у виготовленні сумішевих бензинів за допомогою електрообладнання, виготовленого не в заводських умовах (тобто кустарного виробництва).

Звітом Урядової комісії зафіксовано наявність сумішевих бензинів у всіх резервуарах з бензином,  з яких відбирались проби.

В Акті Н-5 спеціального розслідування детально описано фактичні обставини початку пожежі.

Сутність цих обставин є наступною.

За вказівкою заступника директора ТОВ «Укртрансоїл-2009» Шквири Ю.І. та директора ТОВ «Парком Транс» Деменка О.М., працівники цих підприємств (оператори  товарні), 8 червня 2015 року здійснювали у збудованому поза проектом резервуарі № 90 об’ємом 900 м3 процес виготовлення бензинового фальсифікату  шляхом змішування бензину А-92 з хімічними реактивами.

Для цього використовувався електроагрегат кустарного виробництва. Від цього електроагрегату для здійснення кругообігу пального у резервуарі один шланг вставлявся у нижній люк, інший у верхній.

Під час роботи електродвигуна, шланг, який вставлявся у верхній люк та кріпився металевим дротом, вислизнув і фонтан бензину почав бити майже вертикально вгору, обливаючи все навколо, в т.ч. працюючий електроагрегат.

У цей період, для зупинки електродвигуна, оператор ТОВ «Побутрембудматеріали» Арустумян А.Н. натиснув кнопку «Стоп», відбувся спалах і почалась пожежа.

При цьому оператори Арустумян А.Н. та Климоч О.В. загинули (згоріли).

Незважаючи на початок пожежі та загибель працівників, керівництво ТОВ «Парком Транс» та ТОВ «Укртрансоїл-2009» ще близько години не повідомляло про це відповідні органи, намагаючись самотужки здійснити гасіння.

Під час роботи Урядової комісії з’ясувалось, що подібні порушення правил безпеки існували на всіх нафтобазах бренду «БРСМ» в Україні і на всіх цих нафтобазах вилучені кустарні електроагрегати для виготовлення сумішевих бензинів.

При цьому керівники структур «БРСМ» стверджували, що електроагрегати використовуються для відкачування води з резервуарів  після дощів, однак експертними дослідженнями доведено наявність нафто і хімкомпонентів в гумових шлангах приєднаних до цих агрегатів (тобто доведено, що насправді, вони використовувались для виготовлення фальсифікатів).

Параграф § 4
Реакція державних, в т.ч. правоохоронних органів на надзвичайну ситуацію

Як відзначалось вище, після початку пожежі розпорядженням КМУ № 583 від 9 червня 2015 року створювалась спеціальна Урядова комісія з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації; результати роботи якої оформлені Звітом, затвердженим у жовтні   2015 року.

Також, як вказано вище, під егідою Державної служби праці України створювалась міжвідомча комісія, яка провела спеціальне розслідування по факту аварії (пожежі) на нафтобазі та причин нещасних випадків (загибелі і травмуванні людей), за результатами якої виготовлено та затверджено 19 листопада 2015 року  Акт Н-5.

Зазначеними офіційними документами дійсно встановлені системні порушення правил безпеки при експлуатації нафтобази комерційних структур бренду «БРСМ», які привели до надзвичайної ситуації із загибеллю і травмуванням людей.

Однак, поряд з цим, реакція держави, по суті і закінчилась оформленням цих документів.

Конкретні організаційні, адміністративні, економічні заходи по усуненню причин та умов, що сприяли виникненню цієї ситуації та подоланню наслідків, фактично не вживались і не вжиті  до цього часу.

Не належним чином у кінцевому аспекті відреагували на надзвичайну ситуацію і правоохоронні органи, хоча ними у зв’язку з нею до Єдиного реєстру досудових розслідувань достатньо оперативно (8 червня 2015 року) вносились відомості про вчинення ряду кримінальних правопорушень у кримінальному провадженні № 12015110440000881.

Розслідування проводилось ГСУ Національної поліції України під процесуальним керівництвом Генеральної прокуратури України.

Розслідування даного кримінального провадження є наочним свідченням того, що правоохоронні органи України як були так і залишились неефективними, заангажованими та реально реформування їх не відбулося.

Витікає це з наступних фактичних обставин по розслідуванню.

Після початку розслідування у кримінальному провадженні № 12015110440000881 були визнані потерпілими всі постраждалі внаслідок пожежі особи (члени сімей загиблих працівників структур «БРСМ» , постраждалі працівники структур «БРСМ», члени сімей загиблих пожежників, постраждалі пожежники).

Крім того, всі вони також слідством визнавались цивільними позивачами, оскільки до структур «БРСМ» заявили позови у межах кримінального провадження про відшкодування моральної шкоди.

На цьому етапі слідством здійснено все правильно.

Однак надалі слідством почала проявлятись однобічність та тенденційність з метою притягнення до кримінальної відповідальності виключно «стрілочників».

Наслідком такого розслідування стало те, що 1 липня 2016 року до Васильківського міськрайсуду Київської області скеровано обвинувальний акт, за яким до кримінальної відповідальності за ст. ст. 270 ч. 2, 273 ч. 2, 275 ч. 2, 358 ч. 1, 358 ч. 4, 367 ч. 1 КК України притягувались виключно менеджери структур «БРСМ»: директор ТОВ «Побутрембудматеріали» Щербатко В.В., директор ТОВ «Парком Транс» Ткачук В.М., головний інженер ТОВ «Парком Транс» Южанін Ю.А., заступник директора ТОВ «Укртрансоіл-2009» та фактичний керівник нафтобази Шквира Ю.І., та з числа потерпілих і цивільних позивачів виключені всі постраждалі  пожежники та члени сімей загиблих пожежників (залишились лише постраждалі «БРСМівці», члени сімей загиблих «БРСМівців».

У підготовчому судовому засіданні 20 липня 2016 року захисники адвокати Лупейко О.В. та Мірошник О.М. заявили клопотання про допуск постраждалих пожежників та членів сімей загиблих пожежників до участі у судовому провадженні у якості потерпілих  та цивільних позивачів, оскільки такий статус за ними досудовим слідством у кримінальному провадженні №12015110440000881 офіційно визнавався.

Суд у задоволенні клопотання відмовив.

Відмовляючи в задоволенні клопотання, суд послався на склад учасників, визначений у обвинувальному акті стороною обвинувачення та на позицію прокурора у процесі, котрий повідомів про виділення в окреме проводження матеріалів під № 1201700000000400 за фактом вчинення керівництвом служб ДСНС України кримінальних правопорушень по організації гасіння пожежі, які привели до загибелі та травмування ряду пожежників (ст. 367 ч. 2 КК України).

При цьому прокурором відзначалось, що постраждалі пожежники та члени сімей загиблих пожежників фігурують у якості потерпілих саме у цьому виділеному провадженні. Питання статусу цивільних позивачів і що позови пред’являлись до структур «БРСМ», як власників джерел підвищеної небезпеки, взагалі було замовчано.

Для сторони захисту стало очевидним, що реалізується далекоглядна продумана штучна технологія, яка базується на грі у «юридичну техніку» і яка полягає в кінцевому варіанті в створенні передумов для не притягнення до реальної кримінальної відповідальності власників структур «БРСМ» Едуарда Ставицького та Андрія Біби, котрі знали про системні порушення правил безпеки на нафтобазі під м. Васильковом, заохочували їх та прикривали  в інтересах свого бізнесу.

При цьому у цій «грі» у темі і суд.

Для захисту пожежників уявляється, що реєструвати виділене кримінальне провадження №1201700000000400 по факту неналежної організації пожежі необхідність існувала.

Однак, порушення правил безпеки на нафтокомплексі були такими (об’єкт не був введений в експлуатацію, функціонувало 8 самобудів по всій базі були порушені протипожежні відстані і т.д.), що їх дія проявилась власне під час гасіння, що і привело до загибелі людей, а не тільки із-за помилок у керівництві гасінням. Тим більше, що проводити гасіння в умовах невизначеності характеристик об’єкта, однозначно потребувалось через його близькості до військового складу з авіаракетами і авіабомбами та до нафтокомплексу «КЛО».

Отже, постраждалі пожежники за процесуальним законом мали право визнаватись потерпілими в обох провадження (і у № 12015110440000881 і у 1201700000000400), а позивачами до структур «БРСМ», як власників джерел підвищеної небезпеки, бути тільки виключно у провадженні № 12015110440000881.

Усунення їх взагалі із кримінального провадження № 12015110440000881 потрібно  для наступного.

На певному етапі судового розгляду у кримінальному провадженні №1201511044000088 планується досягнення угоди між стороною обвинувачення і стороною захисту менеджменту «БРСМ» на компромісних умовах. Для цього  судовий розгляд має здійснюватися деякий невизначений час. Потім має здійснюватися помірне відшкодування шкоди потерпілим і цивільним позивачам з числа працівників «БРСМ» в обмін на їх заяви, що вони не матимуть будь-яких претензій до цих структур. За таким же принципом маються закриватись претензії по військовій частині, що є позивачем у справі.

Фіналом передбачається угода між обвинуваченням і захистом менеджменту.

За угодою, менеджери «БРСМ» визнають частково провину, в обмін на незначні покарання (швидше всього умовні, або з потраплянням під амністію), на що сторона обвинувачення погодиться.

Таким чином створюється захисна преюдиція для власників бізнесу «БРСМ» (Едуарда Ставицького та Андрія Біби), стосовно котрих існують підстави для внесення відомостей до ЄРДР, як організаторів і підбурювачів злочинних дій по порушенню правил безпеки.

Саме тому, у якості профілактики, мають захищатись менеджери «БРСМ», а угода між обвинувачення і їх захистом має «обрубати» всі кінці створенням відповідної захисної преюдиції для власників.

Реалізації цієї схеми заважали постраждалі пожежники і члени сімей загиблих пожежників, заявивши позови про відшкодування моральної шкоди на значні суми (ті, хто залишився живим – по 10 млн. грн., членам сімей загиблих – по 20 млн. грн.).

При невирішеності з ними позовних вимог, угода між обвинуваченням і менеджментом «БРСМ» являлась неможливою, саме тому пожежників «викинули» з судового процесу.

На сьогоднішній день, незважаючи на численні скарги захисту пожежників до Генеральної прокуратури України, в яких в деталях розкривається суть вищеописаного сценарію, схема «успішно» реалізується.

У Васильківському міськрайсуді Київської області по розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні №12015110440000881 змінилось вже двоє суддів (закінчились повноваження) і розгляд здійснює третій (Кравченко Л.М.).

До розгляду по суті суд ще не перейшов, триває стадія підготовчого засідання.

Потерпілі та цивільні позивачі з числа працівників «БРСМ» до суду вже не з’являються і готові до будь-якого негайного відшкодування.

По виділеному  кримінальному провадженню № 1201700000000400 до Подільського райсуду м. Києва направлено обвинувальний акт за ст. 367 ч. 2 КК України стосовно двох посадовців ГУ ДСНС України у Київської області (першого заступника 9-ДПРЗ та провідного інженера відділу нормативно-технічної роботи), котрі з очевидністю є «стрілочниками».

Парадоксом є те, що і у цьому кримінальному провадженні  пожежники та члени сімей загиблих пожежників потерпілими також не являються, хоча свого часу сторона обвинувачення у Васильківському міськрайсуді Київської області заявляла якраз протилежне, обґрунтовуючи свою позицію по розділенню кримінальних проваджень.

Для сторони захисту пожежників очевидно, що реалізовані і реалізуються корупційні «договорняки» і постраждалі пожежники є «розмінною монетою», яких держава «кинула» через описану сутність правоохоронних  і судових органів.

Параграф § 5
Характеристика екологічного забруднення через пожежу на нафтобазі ТОВ «Побутрембудматеріали»

Надзвичайна ситуація, яка виникла через пожежу на нафтобазі ТОВ «Побутрембудматеріали» з очевидністю мала негативні наслідки  для природного довкілля.

Основні показники екологічного забруднення документально встановлені і підтвердженні через дослідження на сертифікованому обладнанні трьома державними установами:
   -Державною установою «Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва» Національної академії медичних наук України;
   -Київським обласним лабораторним центром Державної санітарно- епідеміологічної служби України;
   -Українською лабораторією якості та безпечності продукції агропромислового комплексу  Мінагрополітики України (УЛЯБП АПК).

Так, за результатами дослідження усіх проб ґрунту, з території Васильківського району Київської області, здійсненими ДУ «Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва» НАМН України встановлено перевищення вмісту бензапірену (протокол № 4 від 24.06.2015року, протокол № 5 від 30.06.2015 року).

Причому, як слідує із протоколів, перевищення є не незначним, а у кілька разів, в окремих випадках у десятки разів.

За результатами досліджень проб харчових продуктів, виконаних ДУ «Київський обласний лабораторний центр ДСЕСУ» (протокол від 16.06.2015 року № 014 встановлено невідповідності вимогам зразків полуниці за вмістом свинцю та кадмію. Ці результати також підтверджено ДУ «Інститут гігієни та медичної екології ім.. О.М. Марзєєва» НАМН України (протокол від 22.06.2015 р. № 170.15).

Із приєднаної до листа ДУ «Інституту гігієни та медичної екології ім.. О.М. Марзєєва» НАМН України за № 24.2/2405 від  3.07.2015 року, який направлявся у адресу Державної санітарно- епідеміологічної служби України, копії пояснювальної записки по вищевказаним протоколам, слідує дослівно (у витримках) наступне.

«Фахівці лабораторії канцерогенних факторів ДУ «Інституту гігієни та медичної екології ім.. О.М. Марзєєва» НАМН України провели дослідження вмісту бензапірену в наданих Лабораторним центром зразках ґрунту. Проаналізувавши отримані результати можна зазначити наступне:
По-перше, в усіх пробах ґрунту, незалежно від глибини досліджуваного зразка, реєструється високі рівні канцерогену, які у кілька разів перевищують нині діючі гігієнічні нормативи (20,0 мкг/кг).

По-друге, чітко простежується залежність концентрації від місцезнаходження пункту спостережень по відношенню до вогнища. Якщо на відстані 1 км (с.Крячки, вул. Народна) вміст бензапірену сягав 280,0 мкг/кг (14 ГДК), то вже на відстані 3,0 км концентрації зменшуються більш ніж у 2 рази. Така тенденція зберігається і далі, досягаючи рівня контрольного пункту на відстані дещо більше за 15 км.

По-третє, аналіз даних, отриманих при дослідженні ґрунту на глибині 20 см також свідчить про перевищення ГДК бензапірену.

При цьому слід звернути увагу, що в зоні, наближеної до центру вогнища, розрив концентрацій, отриманих у верхньому та нижньому шарах ґрунту знаходиться у межах від 1, 1 до 1, 6, тоді як на віддалених територіях він вже складає 2,0-3,0-х крайностей.

Причому такий рівень забруднення знаходиться на високому рівні навіть з показниками, що реєструються у високо індустріальних центрах, зокрема в м. Дніпропетровську навколо виробництва «Укрсплав» концентрації бензапірену вимірюються від 13,09 до 40,0 мкг/кг, тоді як у м. Васильків вміст даного канцерогену у верхньому шарі сягає 93,3 мкг/кг, а у нижньому - 35,4 мкг/кг.

Такі результати свідчать про незадовільну санітарну ситуацію в районі спостережень».

Далі в пояснювальній записці відзначено, що ГДК бензапірену були обґрунтовано за мікробіологічним критерієм шкідливості встановлених в лабораторних умовах, а також дослівно зроблено наступний висновок.

«Таким чином, на підставі аналізу отриманих даних та враховуючи вмісту бензапірену у полуниці, черешні, а також важких металів, про що повідомлялось раніше, можна дійти наступного висновку.

Рівень бензапірену та важких металів у ґрунтах та овочевій продукції є результатом екстремальної ситуації. «Результати змиву з поверхні ягідної продукції свідчать, що забруднення відбувається за рахунок седиментації шкідливих часточок з повітря, а не є результатом переходу з ґрунту».

Пояснювальну записку підписали директор ДУ «ІГМЄ НАМНУ» академік НАМИ України А.Сердюк, зав. лаб. канцерогенних факторів, д. мед. н., проф. І. Черніченко., зав. лаб. гігієни ґрунту та відходів, д. мед. н., проф. В. Станкевич.

Такі ж висновки приведені у листах Державної санітарно- епідеміологічної служби України №04.1-3941/14-4097/14 від 10.07.2015 року (направлявся у адресу ДСНС України), №04.01-12-712-і від 29.07.2015 року (направлявся у адресу Державної ветеринарної та фіто санітарної служби України).

У пояснювальній записці УЛЯБП АПК від 11.08.2015 року по протоколам досліджень №0759-Н від 11.08.2015 року та №02194 від 11.08.2015 року відзначено наступне: «Здійсненим аналізом проб ґрунтів, відібраних в зоні впливу пожежі, виявлено високий вміст ПАВ (полі ароматних вуглеводів) від 540 до 77060 мкг/кг ґрунту залежно від місця відбирання проб.

Критичним є перевищення по бензапіренам: у зразку ґрунту, відібраного при виїздів с. Путрівка - у 1,5 раза ГДК (1420 мкг/кг); вміст бензапірену в ґрунті, відібраному безпосередньо на території після аварійної нафтобази перевищують недопустимі норми у 26 разів та складають 77060 мкг/кг.

У піску, відібраному на гральному майданчику дитячого садочка «Капітан» (вул. Народна, 11, с. Крячки) вміст бензапіренів становить 87,8 мкг/кг, що в 4 рази перевищують ГДК.

Не зважаючи на те, що рослинній продукції поліароматичні вуглеводні та бензапірени не нормуються, їх наявність викликає пересторогу. Зокрема у об’єднаній пробі рослин овочевих культур (цибуля, картопля, гарбузи, квасоля, полуниця), відібраних на присадибній ділянці у с. Крячки, вул. Народна, 10 виявлено вміст ПАВ на рівні 3,7 мкг/кг, вміст бензапіренів - 0,2 мкг/кг рослинної маси».

Усереднений рівень забруднення городніх рослин (полуниця, соняшник, цибуля кукурудза) та плодових рослин (персик, малина) на присадибній ділянці у с. Путрівка, пров. Пушкінський, 10 складає за вмістом ПАВ - 0,9 мкг/кг, бензапіренів - 0,1 мкг/кг рослинної біомаси...

Слід відмітити, що в пробах ґрунту виявлено досить високі концентрації сірки, яка є побічним продуктом горіння нафтопродуктів та вивільняється переважно у формі оксидів, які випадають з кислотними опадами, забруднюючи ґрунтовий та рослинний покрив.

Санітарні норми допустимих концентрацій валового вмісту елементарної сірки з урахуванням фону за загально санітарним лімітуючим показником складають 160 мг/кг. Діапазон концентрацій сірки у досліджуваних пробах за результатами вимірювань встановлено наступний:
   -у грунті - від 158,2 до 341,2 мг/кг залежно від місця відбору проби, що перевищує встановлені ГДК;
   -вміст сірки в піску, відібраного з дитячого майданчика у садочку складає 204,0 мг/кг.

Таким чином, критичні рівні забруднень продуктами горіння нафтопродуктів встановлено для ґрунтів за показниками сумарного вмісту нормованих бензопіренів та ненормованих поліароматичних вуглеводів, також для ґрунтів характерно перевищення лімітуючих показників вмісту сірки.

За результатами досліджень проб питної води... вміст ПАВ концентрації 1,5 мгк/л, є потенційно небезпечним, так як з загальноєвропейськими нормами допустима ГДК складає 0,1 мкг/л.

Найвищі рівні забруднення виявлено у воді пожежного озера безпосередньо в епіцентрі катастрофи, і що з часом провокує екологічні ризики міграції цих небезпечних токсикантів водоносними шляхами через підґрунтові води.

Джерелом наявності поліароматичних речовин та сірки в рослинницькій продукції є сажоподібні осади на листковій поверхні та плодах внаслідок викидів від вибуху».

Таким чином, зазначеними документами доводиться понаднормативне екологічне забруднення території у радіусі15 км від епіцентру пожежі. Тобто територія ураження за розміром складає половину зони відчуження Чорнобильської АЕС.

При цьому слід відзначити, що зазначені державні установи провели дослідження по обмеженій кількості небезпечних хімічних речовин, а системно -  широкого дослідження по всьому спектру шкідливих речовин не проводились із-за відсутності в Україні належного та сертифікованого обладнання.

Тому, напевно, негативні екологічні наслідки від пожежі у дійсності є більшими.
 
Параграф § 6
Суть екоправового проекту по захисту екологічних прав громадян України у зв’язку з пожежею на нафтобазі ТОВ «Побутрембудматеріали»

Відразу після початку пожежі 8 червня 2015 року на нафтобазі структур «БРСМ» під м.Васильковим тодішнім Прем’єр-Міністром України А. Яценюком було задекларовано, що держава захищатиме державні інтереси по шкоді, завданої природному довкіллю, шляхом пред’явлення позову до винних юридичних осіб про її відшкодування.

У той же час ніяк не коментувалось яким чином буде захищатись населення від негативних екологічних наслідків.

У цій ситуації Швейцарський фонд «Скорочення ризиків» за участю Приватного підприємства «Юридична фірма «Імператив Плюс» започаткували перший в Україні пілотний проект по правовому захисту екологічних прав постраждалих від пожежі громадян України.

Поштовхом для початку проекту стали  інертність державних інституцій по захисту прав своїх громадян та випадково переглянутий телевізійний репортаж на одному із українських телеканалів, на якому розповідалось про великі пожежі у світі.

У цьому телерепортажі, у т.ч. повідомлялось про аналогічну пожежу на нафтокомплексі в Англії та, що англійські юристи заявили позови до компанії власника нафтокомплексу про відшкодування моральної шкоди на користь соціуму, постраждалого із-за порушення права на безпечне довкілля, та забезпечили судовий виграш і відшкодування на декілька десятків мільйонів фунтів стерлінгів.

Швейцарський фонд «Скорочення ризиків» і ПП ЮФ «Імператив Плюс» на підставі цього досвіду, оскільки Україна декларує вступ до ЄС та дотримання евростандартів, вирішили реалізувати подібний досвід у нашій країні для того щоб привернути увагу суспільства до порушення екологічних прав в  Україні, що стало б основою для їх усунення.

Аналіз українського законодавства дозволив дійти висновку, що воно дозволяє таку реалізацію (певною мірою воно навіть в багатьох нормах краще за європейське, якби тільки виконувалось).

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування, завданого порушенням цього права шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст.  Конституції України кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.

Під ці конституційні норми адаптовані відповідні положення Цивільного кодексу України та спеціального природоохоронного  та санітарно епідеміологічного законодавства.

При цьому нормативними приписами чітко прописується обов’язок будь-яких осіб (юридичних та фізичних) не завдавати шкоди довкіллю і бути відповідальними за свої дії.

Відшукана була і позитивна судова практика у цьому напрямку за рішеннями Європейського суду з прав людини: «Дземюк проти України» та «Дубецька проти України».

Для визначення розміру моральної шкоди ідеально підійшла зареєстрована з березня 2010 року у офіційному реєстрі Мін’юсту експертно-психологічна методика А.М. Ерделевського.

Вказана методика по зрозумілій математичної формулі дозволяла чітко розрахувати психологам моральну шкоду.

Для експертів Швейцарського фонду «Скорочення ризиків» та юристів юридичної фірми «Імператив Плюс», котрі  відвідали регіон пожежі, було очевидно, що довкілля реально постраждало, а населення пережило психо-емоційний стрес, а отже є підстави для заявлення  позовів.

Параграф § 7
Реалізація проекту. Проблемні ситуації.

Після усвідомлення теоретично-правової можливості реалізувати проект, розпочалась практична його реалізація.

За підтримки Швейцарського фонду «Скорочення ризиків» до його втілення залучались крім юристів юридичної фірми «Імператив Плюс», ряд психологів.

У с. Путрівці було проведено зібрання місцевої громади, на якому роз’яснена сутність проекту та від населення отримана згода на реалізацію.

Путрівською сільрадою для індивідуальної роботи з членами громади по підготовці позовів до суду було виділено сільський клуб, де стали працювати юристи з психологами.

Одночасно юристами ПП «Юридична фірма «Імператив Плюс» через механізм Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпочався збір доказової бази.

Подібна робота тривала  з кінця червня 2015 року до початку жовтня 2015 року.

За цей період висловили бажання заявити позови та надали для цього документи близько 700 місцевих жителів, підтвердивши порушення своїх екологічних прав через завдану пожежею на нафтобазі структур «БРСМ» шкоду природному довкіллю.

Перші позови були заявлені у жовтні 2015 року.

Суто теоретично подання таких позовів не повинно було викликати ускладнень, як і їх розгляд.

Але на практиці такі позови в Україні ще ніколи не заявлялись, а тому було не зрозуміло, як зреагує на них бюрократична заскорузла судова система.

У цій ситуації для перевірки реакції вирішено було заявити 26 індивідуальних позовів від найменш захищеної категорії громадян: інвалідів 1 та 2 груп, а також ліквідаторів аварії на ЧАЕС 1 та 2 категорії.

 Позови вирішено було згідно до ст. 109 ЦПК України заявити до Обухівського районного суду Київської області – за місцем знаходження відповідачів, оскільки структури «БРСМ» офіційно зареєстровані саме у цьому районі.

На підставі наявної на той період у представників позивачів зібраної доказової бази позови були заявлені до 2-х юридичних осіб: ТОВ «Побутрембудматеріали» (власника нафтокомплексу) та ТОВ «БРСМ_Нафта» (як зберігача бензину).

При цьому не виключалось, що відповідачів може бути і більше, оскільки на нафтобазі мали зберігати ПММ і інші структури бренду «БРСМ» та відповідно її експлуатувати.

Для цього планувалось після відкриття судових проваджень через суд у порядку забезпечення доказів  (ст. ст.133-135, 137 ЦПК України) витребувати доказові матеріали і до переходу до розгляду справ по суті збільшити коло відповідачів.

Процесуальний закон зобов’язує суд сприяти сторонам у зібранні доказів, якщо у тих з цього приводу виникли труднощі.

Так труднощі у представників позивачів дійсно були.

Через механізм Закону України «Про доступ до публічної інформації» вони зібрали максимально можливу доказову базу про стан довкілля і суб’єктів відповідальності, але не всю (органи досудового розслідування відмовлялись надати відому їм інформацію з огляду на таємницю слідства, а структури «БРСМ» запити ігнорували).

Після пред’явлення 26 індивідуальних позовів, автоматизованою системою документообігу їх розгляд розподілявся на шість суддів Обухівського райсуду Київської області.

По всім заявленим позовам були винесені ухвали про залишення їх  без руху з констатацією наявності недоліків, які необхідно усунути, інакше позовні заяви будуть повернуті.

Стало очевидно, що судова система України дійсно ментально не готова до розгляду поданих позовів і намагається їх повернути.

По всім ухвалам суду були направлені заяви, в яких доказово доводилась відсутність підстав для не відкриття проваджень, тим більше, що позовні вимоги обґрунтувались спричиненням моральної шкоди дією джерел підвищеної небезпеки (нафтобази, як комплексу механізмів, та бензину, як небезпечної речовини), а за таких підстав відповідальність наступає навіть без вини (хоча і  вона є наявною).

Тільки після цього всі 26 проваджень були відкриті, але на це витрачено близько двох місяців.

У той же час, відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження.

Тобто, теоретично, якби не було надуманих перепон у відкритті, за час, що пройшов до реального відкриття провадження справ, їх можливо було розглянути.

Після відкриття 26 проваджень, представники позивачів почали перевіряти реакцію судової системи на можливість їх об’єднання  у одне провадження.

Процесуальний закон (ст. 126 ЦПК України) дозволяє об’єднувати в одне провадження позовні заяви з однорідними позовними вимогами.

Для представників позивачів це було б вигідно: одна доказова база, одні і ті самі свідки і т.д.

При здійсненні об’єднання можливо було б розглянути у суді один великий позов.

Проте на таке об’єднання суд не пішов.

Кожен із суддів об’єднав у одне провадження, але  тільки ті справи, які розподілялись персонально на нього і простежувалось, що це узгоджена тактика.

Таким чином, 26 проваджень об’єднались у 6 проваджень і відслідковувалось небажання когось одного із суддів брати  індивідуальну відповідальність за розгляд позовних вимог, які в Україні до цього ніколи не заявлялись.

З огляду на обрану судом тактику представниками позивачів була заявлена решта позовів, які вже групувались по блокам (об’єднані позови по вулицям чи невеликим селам, як Кобці та Крячки), і також вони були розподілені на 6 суддів (Проць Т.В., Кравченко М.В., Зінченко О.М., Потабенко Л.В., Мора О.М., Болобан В.Г.).

Надалі почались судові розгляди, які відкривались стадією заявлення клопотань.

На цій стадії представники позивачів заявили серію вмотивованих і обґрунтованих клопотань про витребування доказів, які не змогли отримати при підготовці позовів через механізм Закону  України «про доступ до публічної інформації».

У представників практично не існувало сумнівів, що клопотання задовольнятимуться, настільки очевидними були підстави для витребування, а суд зобов’язаний сприяти учасникам у отриманні доказів.

Однак судді синхронно системно стали відмовляти у цих клопотаннях, мотивуючи, що витребовуванні доказові матеріали не мають відношення до предмету позову, пов’язаного з відшкодуванням моральної шкоди.

При цьому навіть відмовлялось у витребуванні матеріалів ЗВІТУ Урядової комісії по подоланню   наслідків надзвичайної ситуації, Акту Н-5 розслідування причин аварії, проведеного Держслужбою праці України, матеріалів відносно зберігачів бензину на нафтобазі ТОВ «Побутрембудматеріали».

З цього знову стала простежуватися узгоджена тактика по втягненню позивачів у розгляд справ по суті без достатньої доказової бази, що привело б до відмови у позовах (за правилами цивільного судочинства кожна сторона зобов’язана довести обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень).

Усвідомлювавши сутність цієї тактики, яка з очевидністю порушувала процесуальне законодавство, представники позивачів заявили вмотивовані відводи п’ятьом суддям, а стосовно трьох направили скарги до ВККС України про притягнення до дисциплінарної відповідальності за істотні порушення процесуального закону (Кравченко М.В., Зінченко О.М., Проць Т.В.).

При цьому представниками усвідомлювалось, що у клопотаннях про відводи буде відмовлено (оскільки за законом розгляд здійснює саме суддя, якому заявлено відвід) а скарги у ВККС України розглядуються роками.

Однак і клопотання, і скарги подавались, щоб застерегти суддів від подальших порушень,  оскільки  не реакція могла привести до більш негативних наслідків.

Певною мірою тактика представників спрацювала і судді більш обережно стали відноситись до розгляду заявлених стороною позивачів клопотань, що привело до того, що ряд доказових документів після цього було отримано і серед них Звіт Урядової комісії.

Із Звіту Урядової комісії стало вбачатись, що до експлуатації нафтобази мали відношення чотири суб’єкти бренду «БРСМ»: ТОВ «Побутрембудматеріали», ТОВ «БРСМ-Нафта», ТОВ «Парком Транс», ТОВ «Укртрансоїл-2009», в той час як  позови були заявлені лише до двох перших.

В цій ситуації представниками позивачів по справам, які продовжували перебувати на стадії клопотань, подано скориговані позовні заяви, в яких збільшено коло відповідачів до 4-х.

Проте, ряд справ у цей період вже перейшли на стадію розгляду по суті, а на цій стадії подача скоригованих позовних заяв процесуально вже не була можливою.

За цієї ситуації змушено подавались заяви про залишення цих справ без розгляду, після чого подавались нові позови зі збільшеним колом відповідачів, однак за правилами цивільного судочинства розгляд справ почався спочатку.

Таким чином, по всім позовам була «вирівняна» їх структура по колу відповідачів тільки наприкінці літа 2016 року, хоча якби не було судового супротиву, позови мали бути давно вирішеними.

Надалі представники позивачів зіштовхнулись із черговою штучно створеною судом проблемною ситуацією.

У цей період суд вже і не думав дотримуватись розумних строків по розгляду, а обрав тактику довготривалості судових розглядів для того щоб відтягнути ухвалення рішень і, по можливості, добитись того, щоб сторона позивачів втратила інтерес до розглядів.

У межах цієї тактики суд став наполягати на тому, щоб індивідуально вислухати позивачів, оскільки вони заявляють про відшкодування моральної шкоди, а для цього ніби-то недостатньо заслухати пояснення представників та дослідити висновки психологів.

У цій ситуації представники позивачів змушено заявили  клопотання про допит позивачів у якості свідків, щоб вони могли знову дати свідчення під присягою, які судом були задоволені.

Далі почались допити свідків.

Але при цьому судді так формували розпорядок розгляду своїх справ, що для розгляду екологічних позовів відводилось незначні проміжки часу, за яких допитати значну кількість свідків не уявлялось можливим.

Як наслідок, по переважній  більшості справ, допити здійснюються до сьогодні.

У той же час проявились і інші проблемні ситуації із-за суддівської тактики на затягування процесів.

За період розгляду справ закінчились суддівські повноваження у судді Мори О.М. і його справи перерозподілились на суддю Висоцьку Г.В. і розпочались спочатку. Але і у судді Висоцької Г.В. закінчились повноваження і її справи знову перерозподілись і після розгляду вчергове розпочаті спочатку.

У декретну відпуску у травні 2017 року пішла суддя Проць Т.В. і вже майже закінчений судовий розгляд у справі 29 позивачів (відбувалось дослідження доказів, яке мало закінчитись дебатами і судовим рішенням) також розпочався спочатку.

Між тим, у переважній більшості цих справ були допитані всі свідки і спеціалісти психологи,   які тепер мають викликатись і допитуватись знову.

По окремим справам це відбувається по «третьому  колу», що приводить до втоми і  зневіри позивачів у справедливості судового розгляду.

Однак, незважаючи на очевидний спротив, стали вирізнятися і позитивні моменти, зумовлені тривалою наполегливістю сторони позивачів та тим, що окремі судді, насамперед молодшого віку, (особливо після безпосередніх свідчень селян-позивачів) , переконались в обґрунтованості  позовних вимог.

Як наслідок, 17 листопада 2016 року Обухівським райсудом Київської області у цивільній справі № 372/4399/15ц (суддя Болобан В.Г.) винесено рішення, яким частково задовольнявся позов 3-х із 4-х позивачів (Замуруєва П.М., Гримайла В.С., Коваленко Л.О.) до двох структур «БРСМ» (ТОВ «Побутрембудматеріали» та ТОВ «Парком Транс») про відшкодування моральної шкоди у сумі 30 мінімальних зарплат, що становило 43 500 грн. У позові відмовлялось Гримайло Т.І., котра не змогла з’явитись до суду для дачі свідчень за станом здоров’я.

Незважаючи на часткове задоволення позову, сторона позивачів сприйняла його достатньо позитивно, оскільки до нього подібні  судові рішення навіть на рівні суддів першої інстанції в Україні ще не приймались.

Проте його належало захистити і утримати у суді апеляційної інстанції.

Апеляційні скарги подали обидві сторони процесу: сторона відповідачів скаржилась на незаконність  рішення взагалі; сторона позивачів на невелику суму морального відшкодування, відмову у позові Гримайло Т.І., на звуження кола відповідачів.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 19 травня 2017 року апеляційна скарга сторони відповідачів відхилялась, а апеляційна скарга сторони позивачів частково задоволена.

Апеляційна інстанція, насамперед, визнала неправомірною відмову у позові Гримайло Т.І. і частково задовольнила  позови всіх позивачів, збільшивши суми морального відшкодування: Замуруєву П.М., Гримайлу В.С., Коваленко Л.С.) до 73 000 грн. кожному, та визначивши суму для відшкодування Гримайло Т.І. у розмірі 174 000 грн.

За процесуальним законом рішення Апеляційного суду Київської області набрало законної  сили відразу після його  проголошення  і стало, без перебільшення, революційним та історичним.

Вперше в Україні громадяни України реально захистили своє конституційне право на безпечне для життя і здоров’я природне довкілля.
   Однак, знову ж таки, це рішення належить захистити у Верховному Суді.
   Як і у попередньому випадку касаційні скарги подали обидві сторони процесу: сторона відповідачів продовжила скаржитись на незаконність судового рішення взагалі, сторона позивачів на невелику суму морального відшкодування та звуження кола відповідачів.
   Якщо Верховний Суд  прийме рішення на користь  позивачів, в Україні буде встановлено новий правовий стандарт по захисту екологічних прав громадян України.
  Після ухвалення Обухівським райсудом Київської області рішення від 17 листопада 2016 року у справі №372/4399/15ц очікувалось, що розгляд всіх інших цивільних справ цієї категорії пришвидшиться.
   Однак, реально судові розгляди навіть уповільнились.
   Всі судді (крім Болобана В.Г., у котрого у провадженні на той  період була одна справа і він її вирішив) з листопада 2016 року з очевидністю стали очікувати результатів  апеляційного розгляду у справі № 372/4399/15ц для того, щоб отримати для себе орієнтир,  затягуючи судові процедури.
   У цей час, як вже вказувалось,  закінчились повноваження спочатку у судді Мори О.М., а потім у судді Висоцької Г.В. і їх справи були перерозподілені і розпочались спочатку.
   Між тим, розгляд самої апеляційної скарги також затягувався. Апеляційний суд Київської області достатньо уважно розглядав нетипову для судової системи справу. По апеляційному розгляду відбувалось 4 (чотири) судові засідання і рішення ухвалено, як вказано вище, лише  19 травня 2017 року.
   За період до ухвалення рішення Апеляційним судом Київської області в Обухівському суді Київської області на закінчення виходили мінімум три справи даної категорії (справа 29 позивачів № 372/980/16ц, суддя Проць Т.В., справа 6 позивачів за № 372/4412/15ц, суддя Зінченко О.М., справа 8 позивачів за № 372/802/16ц, суддя Зінченко О.М.).
   Всі ці справи з початку 2017 року вийшли на процесуальну стадію дослідження матеріалів справи, а після мали відбутись дебати і винесення рішень. Як правило, дослідження матеріалів відбувається за одне засідання.
   Однак,  під різними процесуальними і поза процесуальними приводами судові засідання по дослідженню матеріалів відкладались.
   Як наслідок, у травні 2017 року, але до ухвалення 19 травня2017 року рішення Апеляційним судом Київської області у декретну відпуску пішла суддя Проць Т.В., так і не винісши  рішення у «своїй» справі № 372/980/16ц по 29 позивачам. Ця справа перерозподілена і також  розпочата спочатку.
   Але  в будь-якому  випадку на «фініші» знаходились дві справи у судді Зінченка О.М.: №372/4412/15ц по шести позивачам та № 372/802/16ц по 8 позивачам.
   Всі позивачі по ним  являються  найменше захищеною категорією громадян – інвалідами 1 та 2 груп, ліквідаторами аварії на ЧАЕС.
   Зазначені справи розглядались з жовтня 2015 року (входили у групу перших 26 індивідуальних позовів, про які вказувалось вище).
   Очікувалось, що по ним обом нарешті будуть ухвалені судові рішення, особливо у справі №372/4412/15ц, по якій вже були майже досліджені матеріали справи (залишилось дослідити відеозапис факту пожежі на 30 хв.  одного із позивачів) та залишилось провести судові дебати.
   Чергове засідання у цій справі (яке по суті стало мати завершальним), призначалось на 22 червня 2017 року на 14 годин.
   На завершальне судове засідання по даній категорії справ стороною позивачів практикується явка всіх позивачів.
Для поїздки до суду на  22 червня 2017 року, позивачі Кострубіцький С.П. (інвалід 2 групи), Пастух  Г.В. (інвалід 1 групи), Жеребко М.Г. (інвалід 2 групи), Зварич Г.Р. (інвалід 2 групи), Пустова З.В. (інвалід 2 групи), Лукашенко В.С. (чорнобилець 2 категорії) напередодні орендувався автобус.
   Однак, з ранку секретар судді Зінченка О.М. повідомила представників позивачів про зняття судової справи № 372/4412/15ц з розгляду у зв’язку з задіяністю судді у розгляді кримінального провадження у складі колегії суддів.
   Водночас, на цей же час призначалось і не відкладалось судове засідання у аналогічній справі за участю в.о. голови суду Кравченко М.В., котрий мав також бути у складі колегії по розгляду кримінального провадження.
   Для позивачів та їх представників  стало очевидно, що суддя Зінченко О.М. у черговий раз умисно зриває судовий розгляд.
   На найнятому автобусі, сплативши за нього реальну орендну плату,   позивачі, Жеребко М.Г., Зварич Г.Р., Пастух Г.В., Пустова З.В., Лукашенко В.С. з’явились до суду.
   Суддя Зінченко О.М.  в цей час залишив  приміщення суду. Усі інші судді, в т.ч. суддя Кравченко М.В., здійснювали судові розгляди без відкладень справ.
   Причину відсутності на робочому місці судді Зінченка О.М. секретар пояснила його викликом на післяобідній час до ВККС України.
   Позивачі Жеребко М.Г., Зварич Г.Р., Пастух Г.В., Пустова З.В., Лукашенко В.С. та представник Єлєнін С.М. очікували суддю до закінчення робочого часу, однак він не з’явився.
   Під час очікування ними була написана і зареєстрована спільна заява про недопустимість порушень ст. 157 ЦПК України щодо розумних строків розгляду.
   12 липня 2017 року у адресу ВККС України представником позивачів адвокатом Лупейком О.В. направлявся адвокатський запит у порядку ст. 24 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» на предмет підтвердження того, чи дійсно 22 червня 2017 року суддя Зінченко О.М. запрошувався чи перебував у цій інстанції.
   За відповіддю ВККС України (№ Л-4064/17 від 20.07.2017р.) суддя Зінченко О.М. цією структурою 22 червня 2017 року не запрошувався і там не перебував.
   У той же час на предмет зазначення офіційної причини перенесення судової справи № 372/4412/15ц направлялась 14 липня 2017 року заява на ім’я голови Обухівського райсуду  м. Києва Кравченка М. В. (з направленням копії судді Зінченку О.М.). Одночасно у заяві прохалось роз’яснити, як позивачі можуть відшкодувати витрати   за оренду автобусу для явки до суду.
   На зазначену заяву надійшла відповідь за № 03.28/206/2017 від 3.08.2017 року за підписом судді Зінченка О.М.
У відповіді ним повідомляється про свою задіяність 22 червня 2017 року в складі колегії суддів у розгляді кримінальної справи № 1нп-19/17 стосовно Резніченко С.О., обвинуваченого за ч. 2 ст. 190 КК України, у зв’язку з чим і знімалась з розгляду цивільна справа № 372/4412/15ц.
   Також у відповіді повідомляється, що роз’яснення питань про відшкодування витрат на оренду автотранспорту для явки у судове засідання не входить до компетенції суду.
   Позивачі Кострубіцький С.П., Жеребко М.Г., Зварич Г.Р., Пастух Г.В., Пустова З.В., Лукашенко В.С. та їх представники  вважають лист-відповідь судді Зінченка О.М. бюрократичною відпискою.
   Ними доказово стверджується, що судовий розгляд колегією суддів кримінальної справи № 1нп-19/17 22 червня 2017 року завершився ще в дообідній час та інші члени цієї колегії  з 14 годин розглядали цивільні справи без відкладень.
   У той же час до 18 годин суддя Зінченко О.М. так і не з’явився на робочому місці.
   Згідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України відсутність на робочому місці без поважних причин протягом трьох годин є прогулом.
   Таким чином, Кострубіцький С.П., Жеребко М.Г., Зварич Г.Р., Пастух Г.В., Пустова З.В., Лукашенко В.С. стверджують, що суддя Зінченко О.М. зірвав судове засідання 22 червня 2017 року  у цивільній справі № 372/4412/15ц через прогул, тим самим є також і винним у спричиненні їм матеріальної  шкоди у розмірі 600 грн. (по 100 грн. кожному), витрачених на оренду автобусу для поїздки до суду.
   Таку поведінку судді Зінченка О.М. позивачі  Кострубіцький С.П., Жеребко М.Г., Зварич Г.Р., Пастух Г.В., Пустова З.В., Лукашенко В.С., котрі є інвалідами першої та другої групи та ліквідаторами аварії на ЧАЕС 2 категорії, вважають хамською та аморальною. Вони вважають, що він відкрито ігнорує норми суддівської присяги та ухиляється від здійснення правосуддя.
   Після цього суддя Зінченко О.М. на судовому засіданні 20 липня 2017 року завершив дослідження матеріалів справи (до дослідження, як відзначалось вище, залишався перегляд відеозаписів  до 30 хв., який по надуманим причинам ні відбувався кілька засідань) та призначив судове засідання на 10  серпня 2017 року на 15 годину.
   Фактично у цей день  мали відбутися судові дебати та винесено рішення.
   Однак 10 серпня 2017 року, під час розгляду аналогічної справи № 372/1202/16ц за позовом 49 позивачів, (призначеної на 13 год. 45 хв.) за власною ініціативою суддя Зінченко О.М. виніс ухвалу про об’єднання цієї аналогічної справи № 372/1202/16ц зі справою № 372/4412/15ц, а також ще з однією справою № 372/802/16ц за позовом 8 позивачів, які перебували у його провадженні, мотивуючи необхідністю економії  часу на розгляд.
   Стороною позивачів стверджується, що насправді це об’єднання здійснено з єдиною метою ухилитись від винесення судових рішень у справах № 372/4412/15ц та № 372/802/16ц на невизначений строк, де судові розгляди фактично завершувались і затягнути строки розгляду об’єднаної справи.
   На це вказують наступні обставини.
   Справа № 372/1202/16ц свого часу розглядалась суддею Морою О.М., після закінчення його повноважень перерозподілялась на суддю Висоцьку Г.В., а після закінчення і її повноважень перерозподілена на суддю Зінченка О.М.
   У справі  по третьому колу допитуються свідки-позивачі. Допитано на час об’єднання було 23 особи із 49 осіб. Допитати залишилось 26 осіб.
   Враховуючи практику допиту свідків і інтервали у судових засіданнях на це потрібно мінімум 7-8 місяців (можливо і більше).
   Отже, беззаперечно суддя Зінченко О.М. вирішив на невизначений час ухилитись від винесення рішень у справах № 372/4412/15ц та № 372/802/16ц, по яких необхідно було ухвалювати рішення.
   З цього приводу, стосовно нього направлена чергова дисциплінарна скарга до Вищої ради правосуддя України, яка перебуває на розгляді і є підстави вважати, що буде розглянута об’єктивно.
   З описаних вище дій судді Зінченка О.М. відслідковується, що більшістю суддівського корпусу Обухівського райсуду  Київської області для себе визначено черговий орієнтир – очікування рішення Верховного Суду по касаційному розгляду у справі № 372/4399/15ц і тому судові процедури знову затягуються.
   Сторона позивачів системно працює над тим, щоб ці тенденції перебороти, однак судові процеси засвідчили, що судова система України, дійсно, з очевидністю залишається забюрократизованою, заскорузлою, неефективною, перестраховочною, корумпованою і т.д. та потребує якісного  реформування.
   Станом на 31 грудня 2017 року по розгляду даної  категорії екологічних позовів відбулося загалом 244 судових засідання (в середньому проводиться одне засідання в 2-3 робочих дні).
   За час  розгляду померло 11 позивачів.
   Для сторони позивачів також відстежується, що з очевидністю виникають проблеми і з виконанням судових рішень.
ДВС України судове рішення у справі № 372/4399/159 (по Замуруєву П.М., Гримайло В.С., Гримайло Т.І., Коваленко Л.О.), незважаючи на відкритті провадження , не виконується.

       Розділ ІІ
Екопроект, пов’язаний з впливом на природне довкілля виробничої діяльності Трипільської ТЕС  ПАТ «Центренерго»

       Параграф §1
      Вступна частина.

   Значною частиною сегменту енергетичної системи України є теплові електростанції (ТЕС).
   У своїй виробничій діяльності ТЕС для виробництва електроенергії та тепла переважно використовують  викопане  паливо – вугілля.
   Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» теплові електростанції потрапляють під нормативне відзначення саме таких об’єктів.
   Відповідно до санітарної кваліфікації, закріпленої у  Державних санітарних нормах і правилах планування і забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України № 173 від 19 червня 1996р. , теплові електростанції відносяться до об’єкту першого класу небезпеки із санітарно-захисною зоною 1000м.
   Відповідно до Класифікатора потенційно небезпечних об’єктів, розробленого Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи на підставі Положення про Державний реєстр потенційно небезпечних об’єктів (затверджено постановою Кабінет Міністрів України № 1988 від 29 серпня 2002 року) та Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об’єктів (затвердженого наказом МНС України № 140 від 16 червня 2005 року), до потенційно небезпечних об’єктів відносяться підприємства з виробництва електричної енергії та теплової енергії (код 320), зокрема теплові електростанції (підкод 323).
   В Україні функціонує 14 великих вугільних ТЕС, потужністю більше 1 млн кВт (та кілька десятків невеликих).
   Крім Старобешевської ТЕС,  всі вони відпрацювали понад 50 років та 80 % їх паркового  ресурсу  перетнуло межу експлуатації.
   Будувались вони за проектами 50-х років минулого століття, реальної модернізації їх не відбувалось.
   Враховуючи такі їх характеристики, всі вони являються вкрай небезпечними об’єктами в аспекті негативного  впливу на природне довкілля.
   В Україні норма викидів від спалювання  вугілля цими ТЕС складає 2500 мг м3, тоді як у Європі лише 50 мг м3 (тобто в Україні норматив більше у 50 раз). Але і він не дотримується.
   За рішенням Ради Міністрів Європейського енергетичного співтовариства Україна до кінця 2017 року мала суттєво знизити викиди від вугільних спалювальних  установок, проте цього не відбулося.
   Крім того, суттєвою екологічною проблемою функціонування ТЕС є наявність біля кожної з них золошлакових відвалів об’ємом у десятки мільйонів тонн кожне.
   Явище золошлакових відвалів характерне для країні пострадянського простору, до яких належить і Україна.
   У світі такої проблеми не існує, там де є ТЕС, які використовують вугілля, відходи переробляються.
   З існуванням залошлакових відвалів  пов’язано в Україні і явище їх пиління, внаслідок якого атмосферу забруднює дрібнодисперсний пил.
   Шкідливість цього явища є очевидною, однак екологічним інституціями воно навіть не перевіряється і не досліджується.
   Характерною ознакою функціонування ТЕС є підвищена захворюваність і смертність населення у зоні їх впливу.
 
       Параграф § 2
       Характеристика Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго»

   Трипільська ТЕС, яка входить до ПАТ «Центренерго» є типовою для об’єктів такого типу в Україні.
   Вона має потужність у 1800 Мвт.
   Входить вона у структуру ПАТ «Центренерго».
   Крім неї, у структуру ПАТ «Центренерго» входять Зміївська та Вуглегірська ТЕС.
   ПАТ «Центренерго» є публічним акціонерним товариством, в якому державі належить контрольний  пакет акцій.
   Пакет акцій держави у товаристві, який на сьогодні управляється ФДМУ, складає   78,289 %.
   З 2004 року ПАТ «Центренерго» знаходиться у процедурі «дрейфуючого» банкрутства, введеного згідно ухвали господарського суду м. Києва від 09.02.2004 року  у  господарський справі №15/76-Б.
   Банкрутна процедура є основою для численних зловживань державних чиновників.
   Фактично держава на банкрутній процедурі паразитує, між тим екологічні проблеми не вирішуються.
   Трипільська ТЕС (як і  інші великі ТЕС України) побудована за проектом 50-х років минулого століття.
   В експлуатацію на повну потужність виведена у 1969-1972 роках.
   За період експлуатації капітальна  модернізація  її не здійснювалась, при цьому постійно продовжувались терміни експлуатації  основних блоків та агрегатів.
   За офіційними державними статистичними  даними викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від Трипільської ТЕС складають 82,6 % всіх викидів промисловими підприємствами Київської області (лист Держсанепідмслужби України № 2244 від 5.11.2015 року).
   В атмосферне повітря Трипільською ТЕС здійснюються викиди 37 найменувань небезпечних хімічних речовин.
   Сумарні викиди цих речовин по нормам у залежності від кількості спаленого вугілля коливаються від 55 тис. тон на рік до понад 76 тис. тон на рік.
   Сумарна кількість золошлакових відходів на сьогодні біля ТЕС складає за офіційними  статистичними даними понад 28 млн. тонн.
   Площа золошлакових  відходів складає 135 га.
   Як наслідок, за оприлюдненим у 2017 році Міністерством екології та природних ресурсів України рейтингом ТОП-100 забруднювачів атмосферного повітря,  Трипільська ТЕС займає в Україні 12 місце.

       Параграф § 3
       Екоправовий проект по захисту екологічних прав громадян України у зв’язку з негативним впливом Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго» на природне довкілля.

   Враховуючи вищевикладені характеристики  Трипільської ТЕС ПАТ «Центренерго», як екологічно небезпечного об’єкту, Швейцарським фондом «Скорочення ризиків»  за участю Приватного підприємства «Юридична фірма Імператив Плюс» вирішено було, на основі здобутого досвіду по екопроекту, пов’язаному з структурами «БРСМ» (описаний у попередньому розділі), реалізувати такий же проект і по відношенню  до Трипільської ТЕС, як типового об’єкту енергетичної системи України.
   Тим самим, планувалось привернути увагу суспільства та європейських інституцій до очевидної надзвичайної екологічної ситуації у енергетичному секторі, в т. ч. для того, щоб створити основу для виправлення становища через спонукання держави до стратегічних дій у цьому напрямку через вжиття економічних, організаційних, адміністративних і т.д.  заходів.
   Як і по попередньому проекту, вирішено було через механізм Закону України «Про доступ до публічної інформації» зібрати максимально можливо доказову  документальну базу по впливу Трипільської ТЕС на екологію регіону та заявити масові позови до суду від місцевих жителів про відшкодування моральної шкоди, завданої  порушенням їх екологічних прав.
   Для цього в Обухівському районі Київської області у с.м.т. Українка став функціонувати офісний  центр, у якому почали працювати експерти Швейцарського фонду «Скорочення ризиків» , юристи та психологи.
   При зібранні доказової бази проявився очевидний саботаж ПАТ «Центренерго» та Державної екологічної інспекції України  в  наданні запитуваних документів за запитами у порядку Законів України «Про доступ до публічної інформації» та «Про інформацію».
   Так, ПАТ «Центренерго» запити під будь-якими надуманими  приводами ігнорувались, що змушувало юристів ПП ЮФ «Імператив Плюс» оскаржувати ці дії у порядку адміністративного судочинства до Окружного адміністративного суду м. Києва, у якому окремі судові процеси тягнуться до сьогодні.
   В той же час, Державна екологічна інспекція України на такі ж запити почала надавати явно обмежену інформацію та відмовляла у наданні запитуваних документів, починаючи з 2010 року,  актів документальних перевірок Трипільської ТЕС.
   Відмова вмотивовувалась тим, що згідно до наказу № 39 від 5 червня 2015 року акти документальних перевірок віднесені до конфіденціальної інформації, що явно суперечило ч. 2 ст. 50 Конституції України, яка передбачає, що  інформація про стан довкілля не може бути засекречена та відповідно до Орхуської конвенції, яка узгоджується з нормами Конституції України.
   Врешті решт, акти документальних перевірок почали надаватись Державною екологічною інспекцією України лише після численних позовів юристів ПП ЮФ «Імператив Плюс» до адміністративного суду та звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на предмет притягнення керівника Держекоінспеції України Заїки А.М. до адміністративної відповідальності.
   Водночас, з’ясувалось, що контролюючими органами (не тільки ДЄІ України) належні перевірки стану техноекобезпеки по Трипільській ТЕС не проводились і з’ясувати якісні характеристики впливу виробничої діяльності цієї станції на природне довкілля неможливо без проведення спеціальних досліджень.
Особливо це стосувалось з’ясування характеристики впливу на екологію і здоров’я людей явища пиління золошлакових відходів. Це явище контролюючими органами (екоінспекцією, держсанепідслужбою та іншими) ніколи не перевірялось взагалі, хоча на нього найбільше скаржиться місцеве населення.
   Такі дослідження Швейцарським фондом «Скорочення ризиків» були замовлені через юридичну фірму «Імператив Плюс» у ТОВ «Незалежний інститут судових експертиз» (ТОВ «НІСЄ) та у державній установі «Інститут громадського здоров’я ім.  О.М. Марзєева» НАМН України.
   Дослідження цих структур підтвердили понаднормативний вплив на екологію  регіону, а відповідно здоров’я людей, від виробничої діяльності Трипільської ТЕС, причому особливо від функціонування та пиління золошлакованих відходів.
   Так, експертним висновком № 8645 від 27 липня 2016 року, наданим ТОВ «НІСЄ», підтверджено понаднормативне забруднення від діяльності Трипільської ТЕС ґрунтів рядом важких металів (найбільше арсеном, тобто миш’яком), а також шкідливими речовинами  повітря, особливо дрібнодисперсним пилом від складованих золошлакових  відвалів.
   Рівень перевищення гранично допустимих концентрацій (ГДК) по технологічному пилу встановлений у всіх 26-ти різних місцях відібрання проб.
   По перевищенню нормативів забруднення важкими металами у мотивувальній частині Експертного висновку приводяться наступні дані:
«Перевищення фонових концентрацій арсену (елемент 1-го класу небезпеки) спостерігається у 43 % проб ґрунтів зони впливу Трипільської ТЕС. Найвищі концентрації арсену в м. Українка (коефіцієнт концентрації 3-8, точки А, Р, С) та с. Трипілля (Кс = 3,2, точка Р). Просторова інтерполяція коефіцієнта концентрації арсену в грантах веде до висновку, що на сільськогосподарських угіддях (присадибних ділянках) с. Дерев’яна, с. Нові Безрадичі, с. Плюти не виключено перевищення гранично допустимої концентрації арсену. Результати геостатистичного аналізу дозволяють ідентифікувати Трипільську ТЕС як джерело підвищеної концентрації арсену в ґрунтах населених пунктів Обухівського району. «Достовірно перевищення фонового вмісту ртуті (елемент 1-го класу небезпеки) встановлено в ґрунті с. Плюти (Кс = 3,0, точка W). Просторова інтерполяція коефіцієнта концентрації ртуті в межах опробуваної території свідчить, що ймовірним джерелом незначного забруднення ґрунтів ртуттю є Трипільська ТЕС».
   «Перевищення фонової концентрації свинцю у 3,3 рази виявлено в ґрунті на виїзді з с. Халеп’я (точка 2). У цій точці перевищено гранично допустиму концентрацію свинцю, встановлену для сільськогосподарських угідь».
   «Коефіцієнт концентрації цинку в ґрунтах зони впливу Трипільської ТЕС змінюється в межах 0,4-3,3 при середньому значенні 1,1, що відповідає фоновому рівню. Достовірно перевищено фонові рівні в ґрунтах м. Українка (точка Р) та с. Трипілля (точка К). У ґрунтах м. Обухів виявляються концентрації цинку, що незначною мірою перевищують фоновий рівень. Просторова інтерполяція коефіцієнта концентрації цинку в ґрунтах опробуваної території не дозволяє однозначно ідентифікувати джерело надходження цинку в навколишнє природне середовище. Ймовірно, що крім Трипільської ТЕС наявні додаткові джерела техногенного забруднення цинком, розташовані на території м. Обухів».
   «Двократне перевищення фонового рівня нікелю виявлено в м. Українка, точка F. Просторова інтерполяція коефіцієнта концентрації нікелю в опробуваних ґрунтах Обухівського району дозволяє ідентифікувати Трипільську ТЕС, як джерело забруднення» .
   «У просторовому відношенні незначне підвищення вмісту хрому в ґрунтах, пов’язане з техногенною діяльністю, ідентифікується в районі м. Українка та м. Обухів».
   На підставі проведених досліджень у резолютивній частині Експертного висновку (розділ 3) здійснено наступні узагальнюючі висновки:
 - Господарська діяльність Трипільської ТЕС ПАТ «ЦЕНТЕНЕРГО» здійснює істотний вплив на пилове забруднення атмосферного повітря населених місць в 15-кілометровій зоні навколо станції, до якої належать населені пункти: м. Обухів, м. Українка, с. Трипілля, с. Дерев’яна, с.Красне Перше, с. Щербанівка, с, Халеп’я, с. Жуківці, с. Таценки, с.Плюти, що виявлено перевищенням максимальної разової гранично допустимих концентрацій суспендованих часточок, недиференційованих за складом, у 4-20 разів.
   - Вплив господарської діяльності Трипільської ТЕС ПАТ «ЦЕНТЕНЕРГО» на забруднення грунтового покриву населених місць виявляється у 2-8-кратному перевищенні регіональних фонових концентрацій арсену в межах жилої зони м. Українка, с. Трипілля, с. Дерев’яна, с. Плюти, р. Нові Безрадичі, свідчить про забруднення сільськогосподарських угідь понад гранично допустиму концентрацію. Обстеження сільськогосподарських угідь на зміст арсену потребує окремого дослідження.
   - Виявлено локальні 2-3-кратні перевищення фонового регіонального рівня вмісту цинку (у 2 точках), нікелю (в 1 точці) та свинцю (в 1 точці)».
   «Господарська діяльність Трипільської ТЕС ПАТ «ЦЕНТРЕНЕРГО» зумовлює наступні екологічні ризики:
   • неприйнятний ризик пилового забруднення атмосферного повітря  з оціночною величиною більше 1016 та встановленим в експертному дослідженні перевищенням гранично допустимої максимальної  разової концентрації у 4-20 разів — «недопустимого» рівня «дуже високого» ступеня забруднення; можливим перевищенням гранично допустимої середньодобової концентрації у 13-65 разів, що відповідає класифікації: «сильно забруднена атмосфера» в східній частині м. Українка, с. Таценки, с. Красне Перше, (15 % обстеженої території площею 56 км2), «високо забруднена атмосфера» в північній частині м. Обухів, східній частині м. Українка, північній частині с. Трипілля, с.  Плюти, с. Дерев’яна, с. Халеп’я, с. Щербанівка, с. Долина, с. Жуківці (77% обстеженої території площею 294 км2) та «екстремально забруднена атмосфера» в більшій частині с. Трипілля та південно-західній частині м. Обухів (8% обстеженої території площею 30 км).
   •    аналіз літературних джерел щодо впливу пилових часточок викидів ТЕС на здоров’я населення, хімічного та мінералогічного складу аерозолів дає підстави для висновку щодо високої ймовірності захворю¬вань дихальної системи людей, які мешкають в населених пунктах Обухівського району: м. Обухів, м. Українка, с. Трипілля, с. Дерев’яна с. Красне Перше, с. Щербанівка, с. Халеп’я, с. Жуківці, с. Таценки, с. Плюти з формуванням канцерогенних та мутагенних ефектів Цей висновок потребує підтвердження даними медичної статистики або проведення медико-біологічних досліджень.
   •    Ризик перевищення ГДК арсену в ґрунтах сільськогосподарських угідь та забруднення сільськогосподарської продукції сполуками арсену».
   Надалі ТОВ «НІСЄ» надавався ще один доповнюючий висновок експерта №8656 від 25 серпня 2016 року, в якому більш глибше  розкрито,  як саме господарська діяльність  Трипільської ТЕС впливає на забруднення атмосфери та який це має вплив  на здоров'я людей.
   В додатковому  експертному висновку зазначено, що при спалюванні вугілля на ТЕС  вивільнюється металів більше, ніж виноситься річковим стоком, що впливає на  порушення природного балансу та зумовлює негативні екологічні наслідки.  Вміст хімічних елементів та їхніх сполук у золі винесення ТЕС в десятки разів більше, ніж вугільних пластах. Саме цирконій є елементом-індикатором,  який міститься практично в усіх (крупних, дрібних, з гострими краями, і зірочко- та голкоподібних, сплутанонитчастих тощо) суспендованих в атмосферні часточках, що дозволяє впевнено ідентифікувати визначальний  (понад 90%) вплив господарської діяльності Трипільської ТЕС на пилове забруднення атмосфери.
   Суспендовані часточки, недиференційовані за складом, виявлені в повітрі зони впливу Трипільської ТЕС, являють собою переважно дрібнодисперсні, кристалів сірки, голкоподібних часточок оксиду цирконію зі включеннями міді, натрію, калію, кальцію, магнію, сірки, хлору, поодинокими включеннями фосфору та фтору. Переважна більшість часточок має неправильну форму з гострими краями, голко- та зірочкоподібну, що визначає ризик травмування тканин при вдиханні та розвитку захворювань дихальних шляхів. Електронномікроскопічні дослідження суспендованих часточок, недиференційованих за складом, відібраних 04.08.2016 року, дають підстави для класифікації пилового забруднення атмосфери в зоні впливу Трипільської ТЕС як «пил неорганічний за вмістом діоксиду кремнію 70-20%», що обгрунтовує застосування нормативу максимально разової концентрації (ГДК) 0,3 та середньодобової (ГДК) 0,1 мг/мЗ згідно (12, 13) в Експертному висновку № 86ч5 від 27.07.2016 року застосовано норматив 0,5 та 0,15 мг/мЗ відповідно). Останнє не лише підтверджує висновки Експертного висновку №8645, а й істотно збільшує оцінку екологічної небезпеки для населення зони впливу Трипільської ТЕС та дозволяє класифікувати більшу частину обстеженої території, як «зону екстремального пилового забруднення атмосферного повітря». Враховуючи переважно мікронні та сумікронні розміри суспендованих в атмосфері часточок, їхню форму та хімічний склад, дослідження та рекомендації ВООЗ щодо вмісту в повітрі твердих часточок розмірами менше 10 та 2,5 мкм, результати медико-екологічних досліджень з літературних джерел, експерт дійшов висновку щодо істотного (недопустимого) ризику для населення обстеженої території захворювання дихальних шляхів (фіброз, гранульома, силікоз легень), в тому числі онкологічних, у наслідок пилового забруднення атмосфери, спричиненого господарською діяльністю Трипільської ТЕС.
   Підтверджено негативний вплив на екологію регіону, безпеку і здоров’я людей і Звітом «Дослідження та гігієнічної оцінки впливу господарської діяльності Трипільської ТЕС, що входить до складу ПАТ «Центренерго», на забруднення навколишнього природного середовища та умови проживання населення на території Обухівського району Київської області», виконаним  ДУ «Інститут громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва» Національної Академії медичних наук України» від 05.09.2016 року.
   Вказаний Звіт містить наступні висновки:
   1. За виявленими ознаками діяльність Трипільської ТЕС, що входить до складу ПАТ «Центренерго», не відповідає вимогам діючих нормативних документів, а саме: Конституції України, Земельному кодексу України, Водному кодексу України, Повітряному кодексу України, Законам України: «Про охорону навколишнього природного середовища»; «Про охорону атмосферного повітря»; «Про охорону земель»; «Про відходи»; «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення»; «Про питну воду та питне водопостачання»; «Про об’єкти підвищеної небезпеки», ДСП №173-96 «Державним санітарним правилам планування та забудови населених пунктів», а також «Рекомендациям по проектированию золоотвалов злектрических станций П26-85».
   2. На прилеглій до Трипільської ТЕС території має місце наднормативне забруднення атмосферного повітря (пил з вмістом двоокису кремнію 20-70% до 9,2 ГДК, сполуки хрому до 2,1 ГДК), ґрунту (кадмій до З ГДК), поверхневих і ґрунтових вод у джерелах децентралізованого водопостачання населення (кадмій до 60 ГДК, хром до 12 ГДК, нікель до 6 ГДК, свинець до 4 ГДК, марганець до 8 ГДК в порівнянні з показниками води питного призначення) забруднюючими речовинами, властивими для цього об’єкту.
   3. Існування золошлаковідвалу Трипільської ТЕС у такому вигляді як зараз є неприпустимими оскільки порушує вимоги діючих нормативних документів  щодо захисту довкілля і негативно впливає на здоров’я та умови проживання населення на прилеглих територіях.
   В зв'язку з цим необхідно розробити та реалізувати проект додаткових заходів (рекультивація ділянок, де не ведеться намив, посилення протифільтраційного захисту, посилення заходів по пригніченню пилоутворення, розгортання мережі моніторингових свердловин, утилізація накопичених відходів в з використанням їх в якості складових компонентів будівельних матеріалів та ін.) з метою забезпечення недопущення перевищення гігієнічних нормативів рівнів впливу чинників Трипільської ТЕС на умови проживання населення прилеглих до нього територій.
   4. Переважна більшість населення в зоні впливу золошлаковідвалу Трипільської ТЕС оцінює стан довкілля у своєму населеному пункті та на прилеглій території, як незадовільний, пов’язуючи це із впливом діяльності Трипільської ТЕС. а також відзначає, що функціонування поруч з населеним пунктом цього об'єкту негативно впливає на стан здоров’я та умови проживання мешканців.
   5. Динаміка основних показників захворюваності населення серцево- су динними хворобами, онкологічними хворобами та хворобами органі дихання  в населених пунктах прилеглих до золошлаковідвалу Трипільської ТЕС чітко  корелюється з відстанню джерела забруднення до населених пунктів та  переважаючими напрямками вітрів.
Підтверджено негативний понаднормативний вплив виробничої діяльності Трипільської ТЕС на навколишнє природне середовище і іншими документальними джерелами.
   Так, у процесі    правозахисної  діяльності отримані копії досліджень ГРІНПІС за 2016 рік з приводу негативного впливу виробничої діяльності Трипільської ТЕС на атмосферне  повітря. Дослідження здійснювались з застосування космічних фотозйомок.
   Дослідженнями, зокрема, зафіксовано, що «викиди від Трипільської електростанції піднімають рівні токсичних часток SO2  і NO2в повітрі над усією Центральною Україною, при цьому найгірший вплив відбувається у м. Києві із-за переважних вітрів».
   Також дослідженням виявлено, що «вплив цих забруднювачів підвищує ризик таких захворювань, як інсульт, рак легень, серцевих, респіраторних захворювань».
Також отримано лист-відповідь на запит Української геофізичної лабораторії ДСНС України (№ 17/01/107 від 22.01.2016 року).
   В цьому документі, зокрема, приведена наступна інформація.
   Вода Канівського водосховища в районі Українки забруднена сполуками тяжких металів, сполуками азоту, фенолами. Перевищення гранично допустимих концентрацій (ГДК)1 відмічено за сполуками міді, цинку, мангану, хрому шестивалентного, сполуками  азоту та фенолами. Середні межі коливань складали за сполуками міді 2-8 ГДК, хрому шестивалентного 4-6 ГДК, сполуками цинку – 1-3 ГДК, мангану – 0,8-4,8 ГДК. Вміст азоту нітритного був у межах 1-3,8 ГДК, азоту амонійного – 0,3-2,4 ГДК, фенолів – від 0 до 3 ГДК. Концентрації сполук заліза загального були у межах 0,4-1,5 ГДК.
   Після збору доказової бази на її основі до Обухівського міськрайсуду Київської області були заявлені позови до ПАТ «Центренерго» в особі відокремленого підрозділу «Трипільська ТЕС» про відшкодування моральної шкоди від 495 місцевих жителів, які висловили бажання захищати свої порушенні екологічні права.
   Свої позовні вимоги всі позивачі обґрунтували:
-    порушенням, передбаченого ст. 27 Конституції України права на життя;
-    порушенням, передбаченого ч. 1 ст. 50 Конституції України права на безпечне для життя і здоров’я довкілля;
-  порушенням, передбаченого ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод права на повагу до приватного життя;
-    порушенням інших супутних прав.
   В обґрунтуванні позовних вимог позивачі також посилались на уже згадувані судові рішення ЄСПЛ «Дземюк проти України» та «Дубецька проти України».
   Реакція суду на позови була приблизно такою ж, як і описана у попередньому розділі по екоправовому проекту по захисту прав осіб, екологічні права котрих порушувались через пожежу на нафтобазі структур «БРСМ».
   Проте проявились і нові тенденції.
   Перша серія позовів цієї категорії заявлена по особам, котрі мали пільги щодо сплати судового збору, як інваліди 1, 2 груп, чи ліквідатори відповідної категорії аварії на ЧАЕС, також по особам, котрі сплатили судовій збір.
   По всім цим позовним заявам відкриті провадження, здійснюються судові розгляди, однак відстежується судовий спротив.
   З грудня 2016 року почали направлятися позовні заяви по позивачам із тяжким майновим станом (до 300 позивачів).
   Із-за цього подача заяв стала супроводжуватись поданням клопотань про звільнення від сплати судового збору, його зменшення, відстрочення на підставі ст. 8 ЗУ «Про судовий збір».
   Проте всі судді, на котрих розподілялись справи (Проць Т.В., Кравченко М.В., Зінченко О.М., Потабенко Л.В.) почали системно необґрунтовано відмовляти у клопотаннях та виносити ухвали про визнання позовних заяв неподаними,  перешкоджаючи доступу позивачів до правосуддя.
   Всі ці ухвали стороною позивачів оскаржувались у апеляційному порядку та апеляційні скарги задовольнялись з поверненням матеріалів до Обухівського райсуду Київської області для повторних вирішень питань по відкриттю проваджень.
   Після цього тими ж суддями першої інстанції, незважаючи на висловлену позицію апеляційного суду, повторно виносились ухвали про визнання позовних заяв неподаними, які вчергове оскаржувались в апеляційному порядку  та вчергове Апеляційним судом Київської області апеляційні скарги задовольнялись з поверненням матеріалів до Обухівського райсуду Київської області.
   При цьому по 4-х справах двома найбільш одіозними суддями (головою суду Кравченком М.В. та суддею Зінченком О.М.) після перших повернень та висловленої позиції апеляційної інстанції для обґрунтування подальших повернень стала застосовуватись вигадана ними явно незаконна штучна  технологія.
   Так, на цих суддів були розподілені позовні заяви:
-    16 позивачів (Бородай Ю.В. та інші), справа № 372/3581/16ц, суддя Зінченко О.М.;
-    11 позивачів (Гідаєва О.В. та інші). Справа № 372/3582/16ц, суддя  Зінченко О.М.;
-    8 позивачів (Гончарук О.Л. та інші), справа № 372/570/17, суддя Зінченко О.М.;
-    144 позивачів (Корпач Л.В. та інші), справа № 372/3579/16ц, спочатку суддя Проць Т.В., потім  Кравченко М.В.
   При цьому у справі № 372/570/17, позовна заява по якій подавалась у лютому 2017 року (решта подавалась  у грудні 2016 року) обґрунтовувалась позиція із збільшеними підставами позову.
Ця позовна заява частково відрізнялась від перших трьох тим, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачі скаржились на порушення серед інших прав, їх прав, як споживачів, відповідно до ЗУ «Про питну воду та водопостачання» на належну якість питної води в системах централізованого та нецентралізованого водопостачання із-за понаднормативного екологічного забруднення навколишнього природного середовища, спричиненого діяльністю Трипільської ТЕС.
   Оскільки позивачі у позові стверджували про порушення комплексу їх прав, у т.ч. і тих, що підпадають під юрисдикцію ЗУ «Про захист прів споживачів», то відповідно вони ставили питання про звільненім від сплати судового збору на підставі ч. З ст. 22 цього Закону, одночасно обґрунтовуючи своє тяжке матеріальне становище.
   По всім 4-м справам судовими ухвалами: від 26 січня 2017 року у справі № 372/3581/16ц (суддя Зінченко О.М.), від ЗО січня 2017 року у справі № 372/3582/16ц (суддя Зінченко О.М.), від ЗО січня 2017 репсу у справі № 372/3579/16ц (суддя Проць Т.В.), від 24 лютого 2017 року у справі № 372/570/17 (суддя Зінченко О.М.) позовні заяви визнавались неподаними із-за несплати судового збору.
   Ці ухвали вмотивовувались невиконанням попередніх ухвал про залишення позовних заяв без руху зі ствердженням відсутності підстав дія такої несплати і наданням часу для усунення недоліків.
   Всі ухвали про повернення позовних, заяв оскаржувались у апеляційному порядку.
   Ухвалами Апеляційного суду Київської області: від 5 квітня 2017 року у справі №372/3581/16ц (суддя Зінченко  О.М.), від 30 березня 2017 року у справі № 372/3582/16ц (суддя Зінченко О.М.), від 8 червня 2017 року у справі № 372/3579/16ц (суддя Проць Т.В.), від 20 червня 20І7 року у справі № 372/570/17 (суддя Зінченко О.М.) ухвали суду першої інстанції скасовувались з передачею матеріалів для повторного вирішення питання про відкриття проваджень.
   Після цього у справах № 372/3582/16ц (суддя Зінченко О.М.) та № 372/3581/16ц (суддя Зінченко О.М.) 15 травня 2017 року та 26 травня 2017 року знову виносились по суті з тим же мотивуванням ухвали про визнання позовних заяв неподаними.
   Обидві ухвали знову оскаржувались у апеляційному порядку.
   Ухвалами Апеляційного суду Київської воласті від 26 липни 2017 року у справі № 372/3582/16ц та від 28 вересня 2017 року у справі  № 372/3581/16ц апеляційні скарги вдруге задовольнялись з поверненням  матеріалів до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття проваджень.
   У цей період після першого повернення апеляційною інстанцією матеріалів справи № 372/3579/16ц (після повернення вона перерозподілена на суддю Кравченка М.В., у зв’язку з декретною відпусткою судді Проць Т.В.) та других повернень матеріалів справ № 372/3582/16 ц (суддя Зінченко О.М.) та № 372/3581/16ц (суддя Зінченко О.М.) позивачі до вирішення питання про відкриття проваджень, реалізуючи своє процесуальне право на можливість до початку розгляду по суті збільшити підстави позову, подали заяви про збільшення цих підстав.
   У заявах, доповнюючи підстави позову, позивачі  заявляли як у справі №  372/570/17 про порушення їх прав, як споживачів  на належну якість питної  води з джерел централізованого та нецентралізованого водопостачання із-за понаднормативного екологічного забруднення навколишнього природного середовища(у т.ч. підземних вод), спричиненої, діяльністю Трипільської ТЕС.
   Відповідно поставили питання про звільнення їх від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів».
   Таким чином у всіх 4 справах: у справі № 372/3581/16ц (суддя Зінченко О.М.), у справі № 372/3582/16ц (суддя Зінченко О.М.), у справі № 372/3579/16ц (суддя Кравченко М.В.), у справі  № 372/570/17 (суддя Зінченко О.М.) позивачі сформували синхронні правову позицію щодо їх звільнення від сплати судового збору, як споживачів.
   Однак, провадження у справах так і не були відкриті.
   Натомість, стало простежуватись застосування «штучної» технології для їх не відкриття.
   Так, по всіх 4-х справах після надходжень з апеляційної інстанції матеріалів до суду першої інстанції та після формування позиції позивачами щодо юрисдикції ЗУ «Про захист прав споживачі і», у всіх справах вчергове виносились ухвали про залишення позовних заяв без руху з констатацією недоліків та наданням часу на їх усунення (ухвала від 7 липня 2017 року у справі № 372/570/17 суддя Зінченко О.М., ухвала від 29 червня 2017 року у справі №372/3579/16ц суддя Кравченко М.В., ухвала від 18 серпня 2017 року у справі № 372/3582/16ц суддя Зінченко О М., ухвала від 13 жовтня 2017 року у справі № 372/3581/16ц суддя Зінченко О.М.).
   Ухвали вмотивовувались несплатою судового збору з відмовою позивачам у клопотаннях про звільнення від того сплати, зменшенні, відстроченні.
   В той же час, в ухвалах синхронно заявлялось що в матеріалах справ з тільки ксерокопія позовних заяв, а відсутній оригінальний примірник і пропонувалось усунути цей недолік.
   У зв’язку з цими ухвалами представниками позивачів до суду по кожній із справ подавались заяви, у яких доказово підтверджувалось, що оригінальні примірники до суду подавались, що у них збережені копії своїх примірників, на яких мається канцелярська відмітка суду про прийняття позовних заяв у повному форматі (оригіналу для суду і копії для відповідача), що неподання оригіналів позовних заяв апріорі не могло бути, оскільки справи у повному форматі самим судом направлялись за апеляційними скаргами до Апеляційного суду Київської області і повертались звідти.
   У заявах представники вказували, що суд то суті створив штучну  підставу для повернення позовних заяв, оскільки позивачі не можуть  надати оригінальний примірник, оскільки їх примірник з канцелярською відміткою є також копією.
   В той же час ці свої примірники на усунення  неіснуючого недоліку по кожній із справ судді Зінченка О.М. представники позивачів суду надали. У справі, яка знаходилась у судді Кравченка М.В. свого примірнику представники позивачів із-за його об’ємності не надали, проте надали просторову заяву, у якій доводили, що цей оригінальний примірник має бути у суді.
   Поряд з цим, по відмові у клопотаннях по кожній із справ представники надали суду просторове письмове міркування, що вони є звільненими від сплати судового збору на підставі п. З ч. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» з посиланням на практику Вищого спеціалізованого суду України з приводу захисту споживачів та прикладанням списку по гад 50 ухвал у вказаному аспекті цієї інстанції.
   Однак по всім чотирьом судовим справам: ухвалою суді Кравченка М.В. від 12 липня 2017 року у справі №372/3579/16ц, ухвалами судді Зінченка О.М. ( від 21 липня 2017 року у справі № 372/572/17, від і жовтня 2017 року у справі № 372/3572/16ц, від 30 листопада 2017 року у справі № 372/3581/16ц) позовні заяви вчергове визнавались неподаними у зв’язку з не усуненням недоліків.
   Всі чотири ухвали вчергове оскаржувались позивачами в апеляційному порядку.
   Ухвалами Апеляційного суду Київської області (від 5 вересня 2017 року у справі №372/3579/16ц, суддя Кравченко М.В. від 12 жовтня 2017 року у справі № 372/570/17, суддя Зінченко О.М.  від 30 листопада 2017 року у справі № 372/3582/16, суддя Зінченко О.М.) апеляційні скарга вчергове задоволені з переданням матеріалів до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
   Ухвала судді Зінченка О.М. у справі № 372/3581/16ц  від 20 листопада 2017 року продовжує перебувати на апеляційному розгляді.
   Сторона позивачів вказує, що особливо чітко по «штучній» технології позиція апеляційної інстанції висловлена в ухвалі Апеляційного суду Київської області від 30 листопада 3017 року у справі № 372/3582/16ц.
   Дослівно вона приведена наступним чином:
«Перевіривши законність і обґрунтованість  ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного:
   18 серпня 2017 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області позовну заяву по справі у зв’язку з відсутністю оригіналу позовної заяви та несплатою позивачами судового збору було залишено без руху, позивачам надано п’ятиденний термія з часу отримання копії ухвали на виправлення вказаних в ній недолік в. 06 жовтня 2017 року у зв’язку з невиконанням вищезазначених вимог суду позовну заяву було визнано неподаною та повернуто позивачам.
   З наведеною позицією колегія суддів апеляційного суду погодитися не може.
   З матеріалів справи вбачається, що оригінал  позовної заяви з відповідними копіями та додатками до неї було подано до Обухівського районного суду Київської області ще в грудні 2016 року. При цьому будь-які докази повернення такої заяви позивачам, так і направлення її куди-інде, в матеріалах справи відсутні. За таких умов оригінал позовної  заяви з доданими матеріалами має перебувати суді першої інстанції, а залишення позову без руху з цього приводу  неприпустимим. Зважає колегія суддів апеляційного суду й на те, що після постановлений ухвали Обухівського районного суду Київської області від 07 липня 2017 року позивачами було надано до суду ще один примірник позовної заяви з доданими матеріалами».
   Після повернення до суду матеріалів у справі № 372/3579/16ц (суддя Кравченко М.В.) у ній знову виносилась 28 вересня 2017 року ухвала про залишення позовної заяви без руху, у якій, незважаючи на позицію апеляційної інстанції, викладеної в ухвалі від 5 вересня 2017 року, продовжувалось стверджуватись про відсутність оригіналу позовної заяви та пропонувалось усунути цей недолік.
   З цього приводу представники позивачів вчергове подали заяву, у якій вчергове доводили, що оригінал має знаходитись у суді.
   В той же час на усунення неіснуючого недоліку представники надій і суду копію свого примірника з канцелярською відміткою суду.
   Тільки після цього ухвалою від 18 жовтня 2017 року у справі №  372/3579/16ц нарешті було відкрито провадження.   При цьому суд не знайшов підстав для застосування ЗУ «Про захист прав споживачів», відстрочивши сплату судового збору до стадії судових дебатів.
   Для представників позивачів уявляється, п о відкриття провадження було вимушеним.
   У цей період апеляційною інстанцією вже була сформована правова позиція, яка викладалась в ухвалі від 12 жовтня 2017 року у справі №  372/570/16ц і по якій на усунення неіснуючого недоліку вже надавався примірник позивачів.
   Чергове визнання позовної заяви неподаною у справі № 372/3579/16ц із-за  неподання оригінального примірнику, за такої ситуації однозначно привело б до чергового апеляційного оскарження і однозначно чергового задоволення апеляційної скарги.
   Після відкриття провадження у справі №372/3579/17 представниками позивачів відразу було заявлено клопотання про повернення свого примірника та знову доводилось, що оригінал має бути у суді.
   Однак у клопотанні відмовлялось.
   В той же час, секретарем судового засідання через декілька днів представнику Духоті В.В. кулуарно без будь яких пояснень та поза процесуально ніби-то було повернуто примірник  позивачів. Проте при детальному вивченні з’ясовано, що повернуті і-я та остання сторінки оригіналу позовної заяви (середина відсутня) та копії додатків на 3189 арк.
   Це має означати, що оригінальний примірюй дійсно був у суді.
   За матеріалами вказаних4-х справ чітко простежується, що автором незаконної штучної технології був саме голова Обухівського райсуду Київської області,  Кравченко М.В., котрий хронологічно першим її застосував, а потім її тричі повторів інший суддя Зінченко О.М. (у всіх 4-х справах абзац про відсутність оригіналу позовної виписано дослівно однаково).
   Як наслідок, по 2-м справам ( № 372/3579/16ц та № 372/570/17) про визнання  через обмеження доступу до правосуддя відкриті майже через рік, по двом справам ( № 372/3581/16ц та № 372/3582/16ц) не відкриваються вже більше року.
   У зв’язку з перешкоджанням 179 позивачам доступу до правосуддя стосовно суддів  Кравченка М.В. та Зінченка О.М. направлені чергові дисциплінарні скарги до Вищої ради правосуддя України із сподіванням на об’єктивний їх розгляд.
   Також стосовно цих же суддів до органів прокуратури готуються повідомлення про кримінальні правопорушення за ст. 375 ч. 1 КК України у зв’язку з тим, що ними виносились завідомо незаконні ухвали про визнання  позовних заяв неподаними.
   Із-за описаних подій уявляється, що розгляд судових справ за вищевказаними пред’явленими позовами  (як по іншим позовам цієї категорії) очікуються достатньо складними (насамперед,  по справам, що перебувають у Кравченка М.В. (три справи) та Зінченка О.М. (дві справи, по третій заявив про самовідвід).
   На це вказує і те, головою суду Кравченком О.М. за надуманими приводами у січні 2018 року двічі оштрафовані представники позивачів за ніби-то зловживанням процесуальними правами через подачу клопотань про витребування та забезпечення доказів (ухвали оскаржені у апеляційному порядку).
   Однак, незважаючи на судовий супротив, (не всіх, а частини суддів) сторона позивачів стримано оптимістично оцінює перспективи.
   Принципова позиція сторони позивачів, жорстке реагування на порушення законності, привели до того, що цивільні справи мають резонанс і у суддів (тих, хто здійснює розгляд) існують очевидні побоювання виносити неправосудні рішення.
   Станом на 31 грудня 2017 року по даній категорії екологічних позовів відбулося загалом (з урахуванням засідань у  апеляційній інстанції) 127 судових засідань.
Інтенсивність засідань є такою як і по проекту «БРСМ»: 1  судове засідання на  2-3 робочих дня.
    Слід відзначити, що і ПАТ «Центренерго» суттєво відтягнуло початок розгляду по суті цієї категорії справ шляхом суто процесуально диверсійного   оскарження у апеляційному порядку ухвал про відкриття проваджень через порушення правил підсудності (всі апеляційні скарги ПАТ «Центренерго» відхилені).

       Розділ ІІІ
    Вплив на природне довкілля від господарської діяльності полігону твердив побутових відходів  Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства.

       Параграф §1
       Вступна частина по проекту, пов’язаному з  впливом на природне довкілля від господарської діяльності полігону твердив побутових відходів  «Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства» (код ЄДРПОУ 03346584)

  Поряд з селом Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області та в 15 кілометровій охоронюваній зоні міжнародного аеропорту «Жуляни» багато років поспіль функціонує діючий полігон твердих побутових відходів (далі – полігон ТПВ), що формально знаходиться  в межах Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
   Господарську діяльність на полігоні ТПВ здійснює Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства, код ЄДРПОУ 03346584 (надалі Києво-Святошинське ВУЖГК).
Києво-Святошинське ВУЖГК  має декілька видів діяльностей з яких:  КВЕД 38.11 збирання безпечних відходів; КВЕД 38.21  оброблення та видалення безпечних відходів (основний); КВЕД 38.32 відновлення відсортованих відходів.
   Відповідно до даних ЄДР засновником Києво-Святошинського ВУЖКГ є Києво-Святошинська районна рада Київської області, код ЄДРПОУ засновника: 04054748, з внеском до статутного фонду 1000000,00грн.
   Згідно інформації Управління  Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області зазначено, що за даними автоматизованої системи ведення Державного земельного кадастру за Києво-Святошинським ВУЖКГ в межах Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району – зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 3222486600:04:004:5002 площею 13,6690 га., яка знаходиться в комунальній власності. Категорія земель – землі житлової та громадської забудови,  вид використання - для існуючого полігону твердих побутових відходів.
   Виходячи з наведеного, Києво-Святошинське ВУЖКГ зареєстроване у встановленому законом порядку 15 січня 1993 року, номер запису 1 339 120 0000 000892 тобто, згідно ст. 80 Цивільного кодексу України воно є юридичною особою.
   Києво-Святошинським ВУЖКГ має ліцензію АД0756606 на збирання, заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини, строк дії якої необмежений.

       Параграф § 2
       Характеристика полігону ТПВ, характеристика порушень, характеристика дій експлуатанта.

   Полігон ТПВ зʼявився на місці стихійного сміттєзвалища, що виникло в середині 70-х років.
За рельєфом місцевості сміття почали скидати до яру, причому скидали великі вантажні машини. Вивозилися залишки тваринництва,  залишки радіотехнічних деталей, взагалі звалювалося різне за складом  та вмістом сміття. Тобто із самого початку відбувалося грубе порушення екологічного, санітарно-епідеміологічного та технічно-будівельного законодавства.
   Замість того, щоб заборонити вивіз несанкціонованого сміття за різним складом,  притягнути до відповідальності винних осіб, - на це місце почали масово звозити сміття, та кваліфікувати цю місцевість як об’єкт під полігон ТПВ. 
   Це є в край грубим порушенням норм чинного законодавства та однозначно такі дії мали негативний вплив на природне довкілля із самого початку, оскільки за рельєфом місцевості та за складом земель  (землі під особисте селянське господарство) є неможливим розташування полігону ТПВ без нанесення шкоди навколишньому середовищу та здоров’ю людей, які проживають на прилеглих територіях до цього полігону.
   Основний вид економічної діяльності Києво-Святошинського ВУЖКГ, який він здійснює на полігоні ТПВ, напряму негативно впливає на якість життя, як кожного з проживаючих  на територіях прилеглих до полігону, через те, що даний він не може бути кваліфікований, як інженерна споруда (полігон), оскільки не має ознак інженерної споруди відповідно до нормативних документів, що регламентують облаштування та функціонування полігонів ТПВ, а отже цей об’єкт фактично є сміттєзвалищем.
   Наслідками діяльності цього полігону є понаднормативне забруднення атмосферного повітря, ґрунту, ґрунтових і поверхневих вод речовинами, специфічними для цього об’єкту, як в межах Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області зокрема так і за її межами, що  обумовлює суттєве перевищення захворюваності населення серцево-судинними хворобами та хворобами органів дихання в селах Крюківшина, с.Тарасівка, с.Юрівка, с.Гатне Києво-Святошинського району Київської області (прилеглі до полігону ТПВ), в порівнянні з аналогічними середньо обласних показниками. При цьому спостерігається чітка тенденція збільшення показників захворюваності при зменшенні відстані від населеного пункту до звалища, що створює потенційну загрозу життю та здоров’ю осіб, які проживають на даній території.
   Відповідно до ст.1 Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» полігон ТПВ підпадає під нормативне визначення саме таких об’єктів.
   Згідно п. 1.2. ДБН В.2.4-2-2005 «Полігони твердих побутових відходів. Основні положення проектування» - полігони ТПВ повинні забезпечувати санітарне та епідемічне благополуччя населення, екологічну безпеку навколишнього природного середовища, запобігати розвиткові небезпечних геологічних процесів і явищ.
   Відповідно до Державних санітарних нормах і правилах планування і забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України №173 від 19 червня 1996 року, полігони ТПВ, як санітарно-технічні споруди та установки комунального призначення, згідно додатку 4 - відносяться до об’єкту другого класу небезпеки із санітарно-захисною зоною 500м.
   Згідно Класифікатора потенційно небезпечних об’єктів, розробленого Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи на підставі Положення про Державний реєстр потенційно небезпечних об’єктів (затверджено постановою Кабінет Міністрів України №1988 від 29 серпня 2002 року) та Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об’єктів (затверджено наказом МНС України №140 від 16 червня2005 року),  - до потенційно небезпечних об’єктів відносяться санітарно-технічні споруди комунального призначення (код 500),  зокрема полігони твердих побутових відходів з підкодом 505.
   В такому разі даний полігон ТПВ – є об’єктом підвищеної небезпеки.
   Існування цього об’єкту, як полігону ТПВ є порушенням майже всіх норм передбачених в Державних будівельних нормах України  (ДБН) щодо полігонів твердих побутових відходів, що було встановлено згідно Звіту спеціалістів державної установи «Інституту громадського здоров’я ім. О.М. Марзеєва» НАМН України, які провели комплексне дослідження  щодо впливу полігону ТПВ на навколишнє природне середовище та на здоров’я мешканців прилеглих сіл.

       Параграф § 3
      Основні безпосередні та сукупні причини надзвичайної ситуації на територіях як полігону ТПВ так і прилеглих до нього населених пунктів

   Враховуючи характеристику полігону ТПВ, як об’єкту підвищеної небезпеки,  Києво-Святошинське ВУЖКГ у своїй діяльності зобов’язано було жорстко дотримуватись нормативно закріплених будівельних, екологічних та спеціальних санітарно-епідеміологічних вимог і нормативів щодо облаштування та експлуатації полігону ТПВ, з метою недопущення його негативного впливу на життя і здоров’я громадян, а також природного довкілля.
   Однак, будівельні, екологічні та спеціальні санітарно-епідеміологічні вимоги, які встановлені нормативними документами, а саме: ДБН В.2.4-2-2005 «Полігони твердих побутових відходів. Основні положення проектування»; «Правила експлуатації полігонів побутових відходів», затверджені Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 435 від 01.012.2010 р. (Правила № 435-10);  «Санитарные правила устройства и содержания полигонов твердых бытовых отходов» (СанПиН № 2811-83), «Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів» (ДСП № 173-96), Києво-Святошинським ВУЖКГ грубо порушені та продовжують порушуватися на даний час.
   Для з’ясування ситуації зі станом забруднення ґрунтів, повітря та води ПП ЮФ «Імператив Плюс» замовлялось комплексне екологічне дослідження спеціалістам Державної установи «Інститут громадського здоров’я  ім. О.М. Марзєєва» Національної Академії медичних наук України.
   Згідно ЗВІТУ «Дослідження та гігієнічна оцінка несанкціонованого полігону ТПВ (сміттєзвалища) Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства, розташованого в межах Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області біля с. Крюківщина, на умовах проживання населення», проведеного Державною установою «Інститут громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва» Національної Академії медичних наук України встановлено, що:
    1. За виявленими ознаками об’єкт накопичення ТПВ, розташований в межах Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області біля с. Крюківщина не може бути кваліфікований, як інженерна споруда (полігон), оскільки не має ознак інженерної споруди відповідно до нормативних документів, які регламентують облаштування та функціонування полігонів ТПВ, і може розглядатись лише як сміттєзвалище.
    2. Умови функціонування полігону ТПВ (сміттєзвалища) Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства, розташованого в межах Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, яке знаходиться біля с. Крюківщина не відповідають вимогам нормативних документів, а саме: ДБН В.2.4-2-2005 «Полігони твердих побутових відходів. Основні положення проектування»; «Правила експлуатації полігонів побутових відходів» затверджені Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 435 від 01.012.2010 р. (Правила № 435-10).  «Санитарные правила устройства и содержания полигонов твердых бытовых отходов» (СанПиН № 2811-83), «Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів» (ДСП № 173-96)
    3. На території, яка знаходиться як в межах Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району так і за її межами, що безпосередньо прилегла до полігону ТПВ (сміттєзвалища) Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства, розташованого в межах Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області біля с. Крюківщина - має місце наднормативне забруднення атмосферного повітря (сірководень – 1,125 ГДК, аміак – 1,15 ГДК, кротоновий альдегід – 1,2 ГДК), ґрунту (нікель – 1,126 ГДК, кадмій 2,52 ГДК, ртуть – 4,9 ГДК, свинець – 2,389 ГДК, хром – 2,785 ГДК), ґрунтових і поверхневих вод (нікель – 5,5 ГДК, кадмій – 12 ГДК, ртуть 3,0 ГДК) речовинами, специфічними для цього об’єкту.
    4. Рівень захворюваності населення серцево-судинними хворобами та хворобами органів дихання в селах (с. Крюківшина, с.Тарасівка, с.Юрівка, с.Гатне,) прилеглих до місця видалення ТПВ суттєво перебільшує аналогічні середньо обласні показники, що обумовлено впливом звалища на стан довкілля на прилеглих територіях. При цьому спостерігається чітка тенденція збільшення показників захворюваності при зменшенні відстані від населеного пункту до звалища.
    5. Більшість населення с. Крюківщина оцінює стан довкілля у своєму населеному пункті та на прилеглій території, як незадовільний, пов’язуючи це із впливом звалища ТПВ, а також відзначає, що функціонування поруч з населеним пунктом звалища негативно впливає на стан здоров’я та умови проживання мешканців.
     6. Існування звалища ТПВ є неприпустимим, оскільки його негативний вплив на довкілля негативно позначається на умовах проживання населення, включаючи показники здоров’я.
    7. Подальше поводження зі сміттєзвалищем потребує повної санації самого тіла звалища та прилеглої території з вилученням усього обсягу забруднених ґрунтів та визначення ступеню їх забруднення при вирішенні питання щодо подальшого їх використання. Рекультивація звалища ТПВ повинна відбуватись відповідно до розробленого спеціального проекту, в якому також повинні бути наведені рекомендації по зменшенню негативного впливу на об’єкти, розташовані поруч із звалищем (підприємство по розливу соків, заклад із спортивного рибальства та ін.).   
   Відповідно до інформації, отриманої ПП «ЮФ «Імператив Плюс» на запит від Відділу охорони здоров’я Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області (лист за № 206 від 31.03.2016 року) рівень захворюваності населення с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області онкологічними патологіями, серцево-судинними хворобами та хворобами органів дихання суттєво перевищує аналогічні показники в селах Тарасівка, Гатне, Юрівка цього ж району, що розташовані від полігону ТПВ на кілька кілометрів далі ніж с. Крюківщина.
   Відстань від тіла сміттєзвалища до найближчих населених пунктів становить: на північний схід до с. Крюківщина близько 490 м, на схід до с. Гатне близько 900 м, на південний схід до с. Юрівка близько 960 м, на південь до с. Тарасівка близько 750 м, на північний схід до с. Петрівське близько 1550м.
  Слід відзначити, що на північ від тіла сміттєзвалища на відстані близько 180м. знаходиться діюче підприємство харчової промисловості спеціалізоване на виробництві соків.
   Аналіз даних захворюваності населення 4-х населених пунктів (сіл Крюківщина, Тарасівка, Гатне і Юрівка) Києво-Святошинського району Київської області дозволив встановити просторово-часові особливості формування здоров’я населення, що там проживає.
   Просторова (територіальна) характеристика захворюваності населення, прилеглих населених пунктів до полігону ТПВ Києво-Святошинського житлово-комунального виробничого господарства, показала, що є тенденція зростання її показників по класифікаціям хвороб населення при зменшенні відстані до полігону-сміттєзвалища.
   Так, при зменшенні відстані від полігону до с. Юрівка (900 м до полігону) до с. Крюківщина (близько 500 м до полігону) спостерігалось зростання у 1,4 раз частоти патології серцево-судинної системи; у 1,7 рази - патології нервової системи; майже у 2 рази – інфекційної патології.
   Слід зазначити, що при зменшенні відстані до полігону частота онкологічної патології зростала у 2,3 рази.
Динамічно-часова характеристика дозволила виявити зростання рівнів захворюваності у період з 2012 до 2015 р. у населення с. Крюківщина за усіма наданими класами хвороб.
   Встановлено перевищення середньо обласних показників (по Київській області) рівнів захворюваності населення за наступними класами хвороб: хвороби серцево-судинної системи (с. Крюківщина – у 1,8 рази, с. Тарасівка – у 1,3 рази, с. Юрівка – у 1,2 рази); хвороби органів дихання (майже у 2 рази від середньобласних показників по селам Крюківщина, Тарасівка і Юрівка); інфекційні хвороби (с. Крюківщина – у 2,3 рази, с. Тарасівка – у 1,8 рази).
Показники деяких захворювань в с. Крюківщина суттєво перевищують середньо обласні.

       Параграф § 4
       Реакція державних, в т.ч. правоохоронних органів на надзвичайну ситуацію

   Після отримання ПП ЮФ «Імператив Плюс» результатів  комплексного екологічного дослідження проведеного спеціалістами Державної установи «Інститут громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва» Національної Академії медичних наук України вони були оприлюднені для ознайомлення з ними територіальної громади Києво-Святошинського району Київської області.
   Інформація, що стала відома населенню, викликала величезне громадське невдоволення, що вилилось у численні вимоги і звернення територіальної громади району до депутатів Києво-Святошинської районної ради скликати і провести засідання органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо припинення діяльності полігону ТПВ.
07 липня 2016 року рішенням Києво-Святошинської ради № 144-11-VII за результатами розгляду Згідно ЗВІТУ «Дослідження та гігієнічна оцінка несанкціонованого полігону ТПВ (сміттєзвалища) Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства, розташованого в межах Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області біля с. Крюківщина, на умовах проживання населення», проведеного Державною установою «Інститут громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва» Національної Академії медичних наук України, прийняте рішення заборонити і негайно припинити діяльність полігону ТПВ.
   Після прийняття вищевказаного рішення інших реальних кроків по приведенню у відповідність з діючим законодавством діяльності полігону ТПВ не вжито, офіційно полігон не працює, однак санації даного полігону протягом 2 (двох) років не проводиться.
   На численні звернення до Державної екологічної інспекції України та її територіального органу – Державної екологічної інспекції в Київській області, реальних дій по перевірці дотримання вимог природоохоронного законодавства, встановлення порушень та притягнення  посадових осіб Києво-Святошинське ВУЖГК  до відповідальності – не вжито.
   Також, без належної реакції зі сторони Державної авіаційної служби України та Комунального підприємства Міжнародний аеропорт «КИЇВ» (Жуляни), залишились повідомлення Юридичної фірми «Імператив Плюс», що в 15 кілометровій охоронюваній зоні міжнародного аеропорту багато років поспіль функціонує діючий полігон твердих побутових відходів, що створює реальну загрозу польотам авіації і є грубим порушенням вимог Повітряного кодексу України.
   09 липня 2016 року за результатами повідомлень громадян проживаючих на території, що зазнала негативного впливу полігону ТПВ через протиправну діяльність  Києво-Святошинське ВУЖГК, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених  ст.236, ч.1 ст.241, ч.1 ст.242 КК України. На даний час кримінальне провадження № 12016110200002549, яке перебуває у юрисдикції слідчого відділу Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області, триває.

       Параграф § 5
       Характеристика екологічного забруднення через протиправне функціонування полігону ТПВ

   Надзвичайна ситуація, яка виникла через протиправну діяльність полігону ТПВ з очевидністю мала негативні наслідки  для природного довкілля.
   Показники екологічного забруднення документально встановлені і підтвердженні через дослідження на сертифікованому обладнанні Державною установою «Інститут гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва» Національної академії медичних наук України.
   Згідно ЗВІТУ «Дослідження та гігієнічна оцінка несанкціонованого полігону ТПВ (сміттєзвалища) Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства, розташованого в межах Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області біля с. Крюківщина, на умовах проживання населення», проведеного Державною установою «Інститут громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва» Національної Академії медичних наук України встановлено, що
   - на території, яка знаходиться як в межах Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району так і за її межами, що безпосередньо прилегла до полігону ТПВ (сміттєзвалища) Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства, розташованого в межах Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області біля с. Крюківщина - має місце наднормативне забруднення атмосферного повітря (сірководень – 1,125 ГДК, аміак – 1,15 ГДК, кротоновий альдегід – 1,2 ГДК), ґрунту (нікель – 1,126 ГДК, кадмій 2,52 ГДК, ртуть – 4,9 ГДК, свинець – 2,389 ГДК, хром – 2,785 ГДК), ґрунтових і поверхневих вод (нікель – 5,5 ГДК, кадмій – 12 ГДК, ртуть 3,0 ГДК) речовинами, специфічними для цього об’єкту;
   - рівень захворюваності населення серцево-судинними хворобами та хворобами органів дихання в селах (с. Крюківшина, с.Тарасівка, с.Юрівка, с.Гатне,) прилеглих до місця видалення ТПВ суттєво перебільшує аналогічні середньо обласні показники, що обумовлено впливом звалища на стан довкілля на прилеглих територіях. При цьому спостерігається чітка тенденція збільшення показників захворюваності при зменшенні відстані від населеного пункту до звалища;
   - існування звалища ТПВ є неприпустимим, оскільки його негативний вплив на довкілля негативно позначається на умовах проживання населення, включаючи показники здоров’я;
   - подальше поводження зі сміттєзвалищем потребує повної санації самого тіла звалища та прилеглої території з вилученням усього обсягу забруднених ґрунтів та визначення ступеню їх забруднення при вирішенні питання щодо подальшого їх використання. Рекультивація звалища ТПВ повинна відбуватись відповідно до розробленого спеціального проекту, в якому також повинні бути наведені рекомендації по зменшенню негативного впливу на об’єкти, розташовані поруч із звалищем (підприємство по розливу соків, заклад із спортивного рибальства та ін.).   
Тому, напевно, негативні екологічні наслідки від протиправної діяльності полігону ТПВ у дійсності є більшими.
 
       Параграф § 6
      Суть екоправового проекту по захисту екологічних прав громадян України у зв’язку з протиправною діяльністю полігону ТПВ Києво-Святошинське ВУЖГК

   Слід відзначити, що негативну виробничу діяльність, пов’язану з забрудненням навколишнього природнього середовища, такими підприємством як Києво-Святошинське ВУЖГК,  фактично законодавчо визнає і держава.
   Так, у розділі І «Загальні положення» Основних засад (стратегії) державної екологічної політики України на період до 2020 року, затверджених законом України №2818-VI від 21 грудня 2010 року відзначається, що антропогенне і техногенне навантаження на навколишнє природне середовище в Україні у кілька разів перевищує відповідні показники у розвинутих країнах світу.
   Тривалість життя в Україні становить у середньому близько 66 років (у Швейцарії – 80, у Польщі - 74).
   До забруднюючих речовин, що переважно викидаються в атмосферне повітря, належать оксид азоту, оксид вуглецю, діоксин та інші сполуки сірки, пил.
   Водокористування в Україні здійснюється переважно нераціонально, непродуктивні  витрати води збільшуються,  об'єм придатних до використання водних ресурсів внаслідок забруднення і виснаження  зменшується. Практично всі поверхневі водні джерела і ґрунтові води забруднені. Основні речовини, які призводять до забруднення, - сполуки азоту та фосфору, органічні речовини, що піддаються легкому окисленню, отрутохімікати, нафтопродукти, важкі метали, феноли.
   Особливе занепокоєння викликає стан водопостачання сільського населення, оскільки  централізованим  водопостачанням забезпечено лише 25 відсотків сільських населених пунктів України.
    Невідповідність  якості питної води нормативним вимогам є однією з причин поширення багатьох інфекційних та неінфекційних хвороб.
   Стан земельних ресурсів в Україні близький до критичного.
    На всій території поширені процеси деградації  земель,  серед яких   найбільш   масштабними є ерозія (близько 57,5  відсотка території),  забруднення  (близько  20 відсотків території), підтоплення  (близько  12 відсотків території).  Зменшується вміст поживних речовин у ґрунтах, а щорічні втрати  гумусу  становлять 0,65 тонни на 1 гектар.
   У той же час ніяк не коментується яким чином буде захищатись населення від негативних екологічних наслідків.
   У цій ситуації Швейцарський фонд «Скорочення ризиків» за участю Приватного підприємства «Юридична фірма «Імператив Плюс» започаткували перший в Україні пілотний проект по правовому захисту екологічних прав постраждалих від пожежі громадян України.
   Швейцарський фонд «Скорочення ризиків» і ПП ЮФ «Імператив Плюс», оскільки Україна декларує вступ до ЄС та дотримання евростандартів, вирішили реалізувати досвід ЄС у нашій країні для того щоб привернути увагу суспільства до порушенні екологичних прав в  країні.
   Аналіз українського законодавства дозволив дійти висновку, що воно дозволяє таку реалізацію (певною мірою воно навіть в багатьох нормах краще за європейське, якби тільки виконувалось).
   Відповідно до ч. 1 ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування, завданого порушенням цього права шкоди.
   Відповідно до ч. 2 ст.  Конституції України кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.
   Під ці конституційні норми адаптовані відповідні положення Цивільного кодексу України та спеціального природоохоронного  та санітарно епідеміологічного законодавства.
   При цьому нормативними приписами чітко прописується обов’язок будь-яких осіб (юридичних та фізичних) не завдавати шкоди довкіллю і бути відповідальними за свої дії.
   Відшукана була і позитивна судова практика у цьому напрямку за рішеннями Європейського суду з прав людини: «Дземюк проти України» та «Дубецька проти України».
   Для визначення розміру моральної шкоди ідеально підійшла зареєстрована з березня 2010 року у офіційному реєстрі Мін’юсту експертно-психологічна методика А.М. Ерделевського. Вказана методика по зрозумілій математичної формулі дозволяла чітко розрахувати психологам моральну шкоду.
   Для експертів Швейцарського фонду «Скорочення ризиків» та юристів юридичної фірми «Імператив Плюс», котрі  відвідали регіон, було очевидно, що довкілля реально постраждало, а населення пережило психо-емоційний стрес, а отже є підстави для заявлення позовів.

       Параграф § 7
       Реалізація проекту. Проблемні ситуації.

   Після усвідомлення теоретично-правової можливості реалізувати проект, розпочалась практична його реалізація.
   За підтримки Швейцарського фонду «Скорочення ризиків» до його втілення залучались крім юристів юридичної фірми «Імператив Плюс», ряд психологів та колектив наукових працівників-експертів Державної установи «Інститут громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва» Національної Академії медичних наук України.
   У с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області було проведено зібрання місцевої громади, на якому роз’яснена сутність проекту та від населення отримана згода на реалізацію.
   Для індивідуальної роботи з членами громади по підготовці позовів до суду було орендоване приміщення, де стали працювати юристи з психологами.
   Одночасно юристами ПП «Юридична фірма «Імператив Плюс» через механізм Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпочався збір доказової бази.
   Крім того, ПП «Юридична фірма «Імператив Плюс» замовила Державній установі «Інститут громадського здоров’я ім. О.М. Марзєєва» Національної Академії медичних наук України проведення спеціального дослідження та гігієнічної оцінки несанкціонованого полігону ТПВ (сміттєзвалища) Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства, розташованого в межах Тарасівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області біля с. Крюківщина, на умови проживання населення.
   Подібна робота тривала  з кінця листопада 2015 року до початку липня 2016 року.
   За цей період висловили бажання заявити позови та надали для цього документи 26 місцевих жителів, підтвердивши порушення своїх екологічних прав через протиправну діяльність полігону ТПВ Києво-Святошинського ВУЖГК завдану природному довкіллю.
   Перший позов  заявлено у липні 2016 року.
   Суто теоретично, подача таких позовів не повинна була викликати ускладнень, як і їх розгляд.
   Для перевірки реакції суду, як і по передніх проектах вирішено було заявити індивідуальний позов від найменш захищеної категорії громадян: інваліда 2 групи Чебана В.О.
   Позов, згідно до ст. 109 ЦПК України заявлявся  до Києво-Святошинського районного суду Київської області (відповідач 1) – за місцем знаходження відповідачів, оскільки Києво-Святошинського ВУЖГК  та його власник –  Києво-Святошинська районна рада (відповідач 2) зареєстровані саме у цьому районі.
   Через механізм Закону України «Про доступ до публічної інформації» було зібрано максимально можливу доказову базу про стан довкілля і суб’єктів відповідальності.
   Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 серпня 2016 року за позовом  відкрито провадження  у справі № 369/7171/16-ц.
   Після пред’явлення першого позову (Чебан В.О.) було подано об’єднану позовну заяву від решти 25 громадян.
   Автоматизованою системою документообігу розгляд у справі № 369/7335/16-ц, за позовом 25 громадян, як і першої позовної заяви у справі № 369/7171/16-ц, розподілився на суддю Києво-Святошинського райсуду Київської області Дубас Т.В..
   Розмір моральної шкоди заявленої до відшкодування кожним з позивачів, становить суму еквівалентну 576 мінімальних заробітних плат.
   По заявленому позову 25 осіб у справі № 369/7335/16-ц  виносилась ухвала про залишення його без руху з констатацією наявності недоліків - несплата судового збору в розмірі 1,5% від заявленого до відшкодування розміру моральної шкоди і це при тому, що це позов немайнового характеру, що був поданий від фізичними особами.
   Суд вимагав усунути недоліки – сплатити судовий збір у визначеному ним розмірі, протягом 5 днів, інакше позовні заяви будуть повернуті.
   Стало очевидно, що і по цим позовам судова система України дійсно ментально не готова до розгляду поданих позовів і намагається їх повернути.
   По даній ухвалі направлялась заява, в якій доказово доводилась відсутність підстав для не відкриття проваджень, тим більше, що позовні вимоги обґрунтувались спричиненням моральної шкоди дією джерела підвищеної небезпеки (полігону ТПВ), а за таких підстав відповідальність наступає навіть без вини (хоча і  вона є наявною).
   Однак, незважаючи на очевидність відсутності правових підстав для сплати судового збору в розмірі визначеному судом, суддя ухвалою по справі № 369/7335/16-ц,  визнав поданий позов не поданим і повернув його позивачам.
   Вищевказана ухвала оскаржувалась в апеляційному порядку і Апеляційний суд Київської області повністю задовольнив апеляційну скаргу позивачів, визнав вимоги Києво-Святошинського суду неправомірними і повернув справу № 369/7335/16-ц на розгляд суду першої інстанції.
   Ця «тяганина» тривала понад три місяці.
   Лише 11 листопада 2016 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області відкрито провадження у справі № 369/7335/16-ц за позовом Варгачук Р.С. та ще 24 позивачів до відповідача-1 та відповідача-2 про відшкодування моральної шкоди завданої протиправною господарською діяльністю полігону твердих побутових відходів.
   На це виявилось витрачено близько трьох місяців.
   У той же час ч. 1 ст. 157 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження.
   Тобто, теоретично, якби не було надуманих перепон у відкритті, за час, що пройшов до реального відкриття провадження у справі, її можливо було розглянути.
   16 листопада 2016 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області по справі № 369/7171/16-ц - об’єднано в одне провадження цивільну справу № 369/7171/16-ц та цивільну справу № 369/7335/16-ц.
Об’єднаній цивільній справі присвоєно номер № 369/7171/16-ц, провадження № 2/369/3265/16.
   Після відкриття провадження, Києво-Святошинський районний суд Київської області провів кілька судових засідань в об’єднаній цивільній справі № 369/7171/16-ц під час яких: відкрив судове засідання, розглянув заяви та клопотання осіб, які беруть участь у справі та почав розгляд справи по суті (допит свідків).
   Всі судові засідання відбувалися в присутності, як позивачів так і їх повноважних представників, а також відповідачів (в особі представників, які діяли на підставі довіреностей).
   На 09 лютого 2017 року Києво-Святошинський районний суд Київської області призначив чергове судове засідання в об’єднаній цивільній справі № 369/7171/16-ц,  на якому повинно було бути продовжено допит позивачів (за їх згодою), як свідків у справі.
   07 лютого 2017 року з метою затягування строків судового розгляду Києво-Святошинським виробничим управлінням житлово-комунального господарства (відповідач 1) була подана апеляційна скарга на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 листопада 2016р. у справі № 369/7335/16-ц.
   Вищевказана апеляційна скарга була подана з порушенням строків установлених ч.2 ст. 294 ЦПК України - з моменту відкриття провадження у справі № 369/7335/16-ц  до подання апеляційної скарги  пройшло три місяці.
   Весь цей час заявник апеляційної скарги був обізнаний про факт відкриття провадження у справі № 369/7335/16-ц, об’єднанні її із цивільною справою № 369/7171/16-ц  та брав участь в судових засіданнях по цій справі.
   13 лютого 2017 року Апеляційним судом Київської області винесена Ухвала у справі №369/7335/16-ц, згідно якої апеляційну скаргу на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 листопада 2016 року залишено без руху та встановлено строк терміном у п’ять днів з моменту отримання копії даної ухвали для виправлення вказаних недоліків (сплати судового збору) в іншому випадку апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута апелянту.
   Протягом наступних двох місяців заявник апеляційної скарги ухилявся від отримання ухвали Апеляційного суду Київської області від 13 лютого 2017 року по справі № 369/7335/16-ц і так її і не отримав.
   З очевидністю простежується, що несплата судового збору при поданні апеляційної скарги та ухилення від отримання ухвали Апеляційного суду Київської області про усунення недоліків, входило в наміри заявника апеляційної скарги, як складова частина технології по затягуванню строків розгляду справи. Ці дії являлись організованою «процесуальною диверсією».
   Внаслідок таких дій заявником апеляційної скарги було «виграно» два місяці.
   10 квітня 2017 року Апеляційним судом Київської області винесена Ухвала у справі №369/7335/16-ц, згідно якої апеляційну скаргу Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 листопада 2016 року вважати неподаною та повернути апелянту.
   20 квітня 2017 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області у цивільній справи № 369/7171/16-ц, суддя Пінкевич Н.С., прийняла до свого провадження цивільну №369/7171/16-ц, яка була передана їй після повторного автоматизованого розподілу.
   04 червня 2017 року, з метою затягування строків судового розгляду вже Києво-Святошинська районна рада Київської області (відповідач 2) повторила «технологію» Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства по затягуванню строків розгляду справи по суті, подавши апеляційну скаргу на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 серпня 2016 р. у цивільній справи № 369/7171/16-ц, з порушенням строків установлених ч.2 ст. 294 ЦПК України.
   Строк на апеляційне оскарження вищевказаної ухвали суду був пропущений Києво-Святошинською районною радою Київської області на 10 (десять) місяців.
   Весь цей час Києво-Святошинська районна рада Київської області була обізнана про факт відкриття провадження у справі № 369/7171/16-ц,  об’єднанні її із цивільною справою № 369/7335/16-ц та брав участь в судових засіданнях по справі № 369/7171/16-ц.
   Особлива цинічність вчинку Києво-Святошинської районної ради полягає в тому, що саме цей орган, згідно закону є повноважним органом територіальної громади Києво-Святошинського району Київської області і за всіма законодавчими нормами зобов’язаний захищати права і охоронювані законом інтереси кожного мешканця територіальної громади, зокрема і тих 26 осіб, які звернулися з позовами.
   Всупереч цьому, рада почала «воювати» із тими, кого вона представляє.
   12 червня  2017р. ухвалою Апеляційного суду Київської області  апеляційну скаргу Києво-Святошинської районної ради Київської області залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Однак, недоліки апеляційної скарги не були усунуті апелянтом у встановлений строк.
   24 липня 2017 року ухвалою Апеляційного суду Київської області по справі № 369/7171/16-ц відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Києво-Святошинської районної ради Київської області на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 серпня 2016 року.
   Після повернення справи № 369/7117/16-ц з Апеляційного суду міста Києва, Києво-Святошинський районний суд Київської області призначив на  03 жовтня 2017 року судове засідання у цивільній справи № 369/7171/16-ц.
   Внаслідок таких дій заявником апеляційної скарги було «виграно» наступні чотири місяці.
29 вересня 2017 р. Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства (відповідач 1) повторило «технологію» затягування строків судового процесу, вчергове подавши апеляційна скарга.
   В цей раз, в апеляційному порядку оскаржувалась вже ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 серпня 2016 р. у цивільній справи  № 369/7171/16-ц.
   Апеляційна скарга була подана з порушенням строків установлених ч.2 ст. 294 ЦПК України - строк на апеляційне оскарження пропущений на 14 місяців.
   Як чітко видно з обставин наведених вище, весь цей час Києво-Святошинське виробниче управління житлово-комунального господарства було обізнане про факт відкриття провадження у справі № 369/7171/16-ц,  об’єднанні її із цивільною справою № 369/7335/16-ц та брало участь в судових засіданнях по справі № 369/7171/16-ц.
   27 листопада 2017 року Ухвалою Апеляційного суду Київської області відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Києво-Святошинської районної ради Київської області на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 серпня 2016 року.
   Після повернення справи № 369/7117/16-ц з Апеляційного суду міста Києва, Києво-Святошинський районний суд Київської області вчергове призначив на 30 січня 2018 року судове засідання у цивільній справи № 369/7171/16-ц.
   Внаслідок таких дій заявником апеляційної скарги було «виграно» наступні чотири місяці.
   Наведені вище обставини засвідчують, що відповідачі у справі № 369/7171/16-ц звертаючись з апеляційними скаргами, з підстав передбачених п.5 ч.1 ст.293 ЦПК України, роблять це за межами строків апеляційного оскарження, будучи при цьому належно обізнаними про факт відкриття провадження у справі   № 369/7171/16-ц та  об’єднанні її із цивільною справою № 369/7335/16-ц.
   Відповідно до ч.3 ст.27 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки.
   Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992р).
   Внаслідок дій Відповідачів по безпідставному затягування строків судового процесу, суд першої інстанції з 09 лютого 2017 року не розглядає справу № 369/7171/16-ц .
   Отже, протягом року судовий процес перебуває у безладному русі, коли справа передається «туди-сюди» між судовими інстанціями, лише тому, що відповідачі у справі,  зловживаючи своїми процесуальними правами, свідомо затягують розгляд справи по суті.
   Причому ці відповідачі представляють самоврядну владу, а суд, у свою чергу, таких дій не присікає.
   Чергове засідання у цій справі, яка давно мала завершитись, призначено на 30 січня 2017 року.

   Автор аналітики по
   першим двом розділам                         О.В. Лупейко

   Автор аналітики
   по третьому розділу                               С.М. Єлєнін

   22.01.2018 року